Дитині
Ти питаєшся, дитино,
Що треба любити –
Полюби ту міць, що каже
Сонечку світити.
А відтак вітця і неньку
Любити потреба –
Бо вони тобі опіка,
Придана із неба.
Полюби людину бідну,
Наче свого брата –
Най будуть тобі ще милі
Край рідний і хата.
Полюби в природі квіти,
Всю красу, всі дива –
Серцем обійми вселенну,
А будеш щаслива.
Уляна Кравченко
Учися,
дитино, бо вчитися треба!
Учися, голубко, най розум
не спить,Най серце, і воля, і дух росте в силу,
Най книжка розкрита любові навчись
Учися, дитино,бо світ сей не батько,
Широкий, розлогий, мов поле в степу;
Знайти в нім дорогу той певно потрафить.
Хто власну в майбутнє торує тропу!
Учися, дитино, бо доля не мати,
Шукать її треба – сама не знайде;
Лиш той її має, той щастя зазнає,
Кому розум сонцем в голівці знайде!
Учися, дитино, Бог буде з тобою,
З любов’ю тебе шануватиме світ;
Учися, щоб сіять добро поміж люди, -
І житимеш вічно, не згине твій слід!
Учися, дитино, бо вчитися треба,
Шукай сонця правди, най розум не спить:
Того, що навчися, - воді не залити,
Не взяти розбоєм, вогнем не спалить!
Володимир Масляк
Садіть деревину
Садіть, діти, деревину
При хатинці рідній,
Садіть в полі і в городі,
Місце де пригідне
Садіть її над потоком,
На межі, на грядці
Та при битім чорнім шляху,
При непевній кладці.
Садіть яблуні і груші,
Сливи і малини,
Садіть всяку деревину -
Праця ся не згине.
Деревина рости буде,
Овоч красний вродить,
Перебуде тучі й бурі,
Труд ваш нагородить.
Як весною із вирію
Пташки позлітають -
На дереві гнізда зів'ють,
Мило заспівають.
Подорожній в холод сяде
При шляху при битім.
Спімне того, хто трудився,
Словом добрим тихим.
Колись і вам любо буде
На те подивитись,
Як сад буйний, ваша праця.
Овоч ме родити.
Скажіть тепер: котра праця
Більше помагає?
Тому садіть деревину,-
Най Бог помагає!
Микола Колцуняк
Діточкам
Гайда, діти, у садок!
Любо там та мило!
Скільки всяких там квіток
Сей рік уродило!
Повна рожа, мак чубатий,
Між кущами м’ята,
І барвіночок хрещатий
Стелиться до хати.
Там метелики і бджоли,
Пташки – щебетухи,
А в травиці скрізь навколо
Кузки - стрекотухи.
Сонце з неба світить,гріє,
Сяє, мов сміється,
І, як вільна пташка, мрія
До небес несеться.
Мрія, діти, золотая –
З срібними крилами,
Вона вік ваш обгортає
Пишними квітками:
Вона в Бога вам благає
Щасний вік та долю,
Добрий розум, що придбає
Знання світа й волю!
Олена Суботенко
Під вакації
Заспівала пташка в гаю:
-
Радо, діти, вас вітаю!
Вакаційний вітер віє.
серце веселіє.
Гей, полиньте на простори,
на долини, в пишні гори, -
гарно ж вбралася землиця
наша цвітнолиця!
Тут краса, здоров’я, сила –
тут гуляй, дітворо мила,
величай тоту природу
й Творця всього роду…
Чуєш? Пісня дзвонить в далі
і пливе в воздушній фалі;
пісня люба – рідне слово –
ти пізнай ту мову
і учись її, дитино, -
мов перлину на перлину,
ти берись низати слово
в китицю чудову…
Не забудь серед охоти
про братів, що їх турботи
нищать, їм би трохи треба
прихилити неба!
Сильвестр Яричевський
Дотепне слово
про дітей від
Грицька Бойка
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.
Хтось до Сашка звертається:
- Чи вас у школі вчать,
- Як місце дати старшому,
- Як старших поважать?
- Та вчать, - Сашко відказує,-
Але оце якраз
Розпочались канікули –
Ніхто не учить нас!...
Консультант
Самі ямки копали
І деревця садили.
Один Мишко тинявся
І потирав долоні:
Він був за консультанта
У нашому загоні.
До кожного підходив,
Повчав нас без упину:
- На дно насипте гною,
- А зверху треба глину!
-
Мерщій Катюшо, Людо,-
Бо яблунька засохне,
Бо яблук тут не буде!
- Авжеж, не буде яблук!-
- Промовила Катюша,-
- Бо це, як хочеш знати,
- Не яблунька, а груша!
- Чому це ти подряпаний?-
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
- Та я ж купав кота!
- А я от не подряпаний.
Хоч теж купав свого…
- Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!
Ми за щасливе дитинство наших дітей. Ми за мирне небо над головою…
І ось — грім серед ясного неба: одного разу ми прокинулися і розуміли, страшне слово війна звучить мало що не з кожних вуст. Невже дитинство закінчилося, помахало тихенько яскравим крилом уже минулого і сховалося, полетіло далеко, далеко , звідки нема вороття…
Діти дуже болісно реагують на оці важкі, трагічні події. Вони глибоко лягають у куточку ранимої дитячої душі і згодом пекучими рядками лягають на папір.
Дощі
ідуть… нехай собі
ідуть…
Промовить хтось
так тихо і
байдуже,
Намок
асфальт… не в
тім тут суть,
Краплинки падають
нам в душі.Вже декількох забрали небеса,
Жовто – блакитний стяг покрив їм тіло,
Із кров’ю перемішана сльоза,
Стоїть Майдан і бореться за Україну.
Герої не вмирають – просто йдуть,
Оберігати з неба неньку нашу,
Та хто іще живий, то бореться ось тут,
Й здаватися не буде він нізащо.
Тут можна прокинутись хворим, сліпим і глухим,
Напевне не кожен із нас захоче таке пережити,
Та люди вмирають, щоб добре жилося тобі,
Щоб правда, свобода і мир царювали у світі,
І вірять серця, й стоїть на Грушевського стяг,
Той самий, що мертвих людей покриває,
Що наша країна живе і буде жива,
Допоки народ ще її захищає.
Кравчук Ольга
Мов
птахи піймані у
сильця.
Що
заблукали у пітьмі.Так прагнуть волі українці,
І гинуть сліпо на війні.
Уже не вірять в обіцянки,
Не по душі пусті слова,
Не закують їх більше в рамки,
Вже стала мудра голова.
Сміливо в бій ідуть повстанці
За волю, правду, за права.
І плаче мати рано – вранці.
Синівську кров вбира трава…
І жаль із серця ніде діти,
Що юні душі полягли.
А їм би жити, жити б жити,
Й творити рай на цій землі.
А їм би мріяти, любити,
Навчатись, вірити, рости,
На вільній, рідній Україні,
Садами рясними цвісти.
Хомич Оксана.
Фотоподорож
« Країна
дитинства – країна казкова»
Дитинство казкове,
Дитинство чудове,
Веселе, співуче,
Квіткове, книжкове.
Ми любимо
сонце.
Що лагідно
зранку
Гріє віконце.
Країни - України,
Великої, безмежної,
Вільної, незалежної!!!
.gif){kind=link}
