21 лютого — надзвичайне,  величне  свято .  Свято  кожного  із  нас.

Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Адже  нас  усіх  об’єднує    мова , наша   одвічно  рідна,  материнська , ніжна  милозвучна.

     Рідна мова живе з  нами   всюди і завжди. Мова  як сонце, повітря, вода.  Без  неї  нема  життя.

Людина,  яка  зневажає  свою  рідну  мову,  насамперед , зневажає  своїх  батьків,  дідів,  прадідів.

 

     Ти — весь у слові, як у сповиткові,

     З колиски до калини при горбі...

     І вже коли ти похитнувсь у слові,

     Вважай, що похитнувся у собі.

     (Б. Олійник)

 

Поети   Рівненщини  про  нашу  рідну,  найріднішу  українську  мову.

 

 

Наша  мова – неначе

троянда,
Що  барвисто  в  саду
розцвіла
Вона  нас,  українців,
 єднає
І  Шевченка  Вкраїні
дала.
ЇЇ  чути  у  різних
країнах,
Вона  рівна  в  сузір’ї
всіх  мов
Тож  шануймо  її
любі  друзі
Наша  мова – це  наша
любов
На  полях  Єлисейських
в  Парижі
Чи  у  Лондоні 
на  авеню _
Ми  щоразу  частіше
 й  частіше
Чути  можемо  мову  свою.
Тож  пишаймось,  що  ми –
 українці,
Що  держава  і  мова
 в  нас  є,
І  радіймо, що  націю
нашу
Вже,  нарешт,і  весь  світ
визнає.
Наша  мова  співуча
 і  ніжна,
Наша  мова -   немов 
водограй
Тож  шануй, бережи 
рідне  слово
Не  цурайся  його,
 розвивай.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В  житті  все  вибирати

 можна:
Модельний  одяг  і  взуття.
Не  можна  вибрати
лиш  маму,
Вона  для  нас  дала 
життя.
Вона  одна – єдина  в  світі
Дитину  любить  понад  все
Й  свою  любов  велику
й  ніжну,
До  нас  усе  життя  несе.
В  дитинстві  мама  нам
співала,
Розповідала  нам  казки
Про  козаків
 про  запорожців,
Й  було  їх  слухать
залюбки.
Я  й  зараз  чую  свою
маму.
  Запам’яталися  слова:
 - Люби , синочку,
рідну  мову
Вона  ж  бо  Богом  нам
 дана.
Спілкуйся  нею,
  не  соромся,
Куди  б  не  йшов  і  де  б
 не  був.
Щоб  завжди  був  ти
 Українцем
І  мову  рідну  не  забув
Бо  той,  хто  мову  забуває,
І  хто  цурається  її,
Не  може  бути  патріотом
Своєї  рідної  землі.

 Петро  Асауленко

 

Наша  мова

Слова  красиві  всі  у  мові:
«Добридень», « Дякую»,
« Будь  ласка»…
Вони  премудрі
 й  пречудові.
З  них  можна  скласти
 вірш  чи  казку.

Вони  теплом  нас 
зігрівають
І  щедру  радість 
принесуть
Вони  вершини  всі
 здолають
І  перетнуть 
найдовшу  путь

Отож  шануймо   мову
 рідну,
Веселу,  лагідну,
 погідну,
Щоб  нам  вона
  завжди – завжди
В  житті  могла
 допомогти.

 Лідія  Антонова

 

Старі  слова

 

Старі  слова,
Немов  у  чомусь  винні.
Так  несміливо
До  людей  виходять.
А  хтось  же  пив
Із  їх  джерел  глибинних
І  брав  за  зброю
У  важкі  походи.
І  падав  з  ними,
І  вставав  із  ними.
Чиїсь  із  ними
Попеліли  скроні,
Хіба  ж  один,
Упавши  на  коліна,
Схилявсь  перед  їх  мудрістю
В  поклоні?!
Вони  колись
Годилися  у  вірші,
З  них  починалась
Пісні  дивна  врода.
Словник  гортаю –
Книгу  найсвітлішу,
Немов  іду
До  витоків  народу.

Петро  Велесик

 

Міжнародний день рідної мови

 

Міжнародний день рідної мови в Україні відзначають із 2000-го року. День 21 лютого 1952 року і сьогодні нагадує світовій спільноті про сумні події в Бангладеш, коли влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання у країні бенгальської мови. У жовтні 1999-го року тридцята сесія генеральної конференції ЮНЕСКО запровадила відзначання Міжнародного дня рідної мови в усьому світі.

 

 

 

      Переглядаючи  книжкову  полицю  сина  я  віднайшла  для  себе    цікаву  книгу  МОВА – НАРОД             ( Вислови  про  мову  та  її  значення  в  житті  народу). Книга  видана  в Києві  в  видавництві                   « Смолоскип»  у  2007  році.   Невеликими  буквами  скромний  напис,  який  свідчить  про  те,  що  книга  передана  видавництву  для   нагородження  переможців  Х   Міжнародного  конкурсу  з  української  мови  імені  Петра  Яцика.

 

 

Та   не  це,  як  на  мене  саме  дороге  в  цій  книзі. Напис  це  приємна  згадка  для  сина.  А  книга…

На  сторінках  книги  читач  знайде  безліч  розмірковувань  відомих  і  забутих  діячів  політики  та  культури  про  важливість  рідної  мови  для  кожної  людини. Ця  книга  для  тих,  хто  розуміє  усю  важливість  повернення   до  власних  витоків. 

 Упорядник  збірки  учитель  Олекса  Тихий ( 1927 – 1984), закінчив  роботу  над   рукописом  у  1976  році.  Збірка    була  видана  вперше.

Декілька  розділів   ( « Письменники,  вчені  та  поети  про  роль  та  значення    рідної  мови, інші  розділи  « Тарас  Шевченко  про  мову»,  « Доля  української  мови  в  історичному  плані»,  « Трохи  статистики» присвячені  українській  мові.

Дещо  із  книги…

Найбільше  і  найдорожче   добро  в  кожного  народу – це  його  мова,  ота  жива  схованка  людського  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподіванки,  розум,  досвід,  почування.

    П. Мирний

 

Мова – наша  зброя,  якою  ми  служимо  народові,  що  нас  породив,  вигодував  і  виховав.  Мова – втілення  думки.

                                                        М. Рильський

 

Діставши  з  молоком  матері  готовий  дар, українське  народне  слово, Шевченко  підніс  його  своїм  генієм  до  рівня  блискучої  літературної  мови  в  ряду  світових  літературних  мов…

    П. Плющ, « Історія  української  літературної  мови»

(підручник  для  студентів), Київ, 1971. Ст.297 – 304.

Ну  що  б,  здавалося, слова…

Слова  та  голос – більш  нічого.

А  серце  б'ється - ожива 

Як  їх  почує!..  Знать  од  Бога

І  голос  той,  і  ті  слова

Ідуть  меж  люди!!!

                                Т. Г. Шевченко, « Повне  зібрання  творів  в  10  томах», т. 2,Київ,1957. Ст.85

 

Мово  рідна,  слово  рідне,

Хто  вас  забуває,

Той  у  грудях  не  серденько,

Тільки  камінь  має.

     С. Воробкевич

 

Дорогий  маленький  читачу!!!

    Тобі  напевне  добре  відома  книга    Дмитра  Білоуса  « Диво  калинове». У  1990  році    книгу  було  відзначено  Державною  премією  України  імені  Т. Г. Шевченка. Якщо  тобі  любий  друже  поталанило  придбати  цю  безцінну  книгу,  то  я  думаю,  що  ти  прочитав  її  від  початку  до  кінця  і  відкрив  для  себе  такі  незбагненні  речі,  про  які  досі  і  не  здогадувався.  Автор  розкриває  красу  рідного  слова,  його  велич  та  неповторність.

Як  прислів’я  чудове,

Йде  від  роду  до  роду,

Що  народ – зодчий  мови,

Мова – зодчий  народу.

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

В сім’ї великій, вольній, новій.

Чари барвінкові

У мови – чари барвінкові,

Аж сяють барви веселкові –

Разки,вінки словосполучень,

Прислів’їв. Висловів і фраз –

І знаєш їх, вживав не раз,

Але береш, як вічний учень,

І  слухаєш рядки пісенні,

А бачиш все, немов на сцені:

«Несе Галя воду,

Коромисло гнеться.

За нею Іванко,

Як барвінок в’ється».

У мові – чари барвінкові:

Печаль і радість в ріднім слові.

Із ним і в пеклі ти і в раї.

І просто серце завмирає.

Коли забув ти рідну мову

Коли забув ти рідну мову,

Біднієш духом ти щодня,

Ти  втратив корінь  основу,

Ти обчухрав себе до пня.

 Коли в дорогу ти збирався,

Казала мати, як прощавсь,

Щоб і чужого научався,

Й свого ніколи не цуравсь.

Дивне розмаїття

Друже милий, ти помітив

До краси людську любов?

Скільки є на світі квітів –

Стільки є на світі мов.

Холоди чи хмари грізні –

Розцвіли в погожі дні

Квіти різні, ранні й пізні,

Восени і навесні –

І червоні, як троянди.

І рожеві, як піон,

І зелені, як лаванди,

І фіалкові, як сон.

Так і мови: ті, мов квіти,

Що буяють між осель,

Інші – ті, що рвуть граніти

Ломикаменем між скель.

На душі в людини свято:

Як чудово, що вони

Різні всі, що їх багато,

Квітів сонця і весни.

У барвистім розмаїтті

Мови – дивна дивина.

Порожніш було б на світі –

Зникла  б навіть хоч одна.

Дуже сильна – ти помітив? –

До краси людська любов.

Скільки є на світі квітів –

Стільки є на світі мов.