Власна поезія читачів Володимирецької бібліотеки для дітей

Мороченець Аня («Сонячна)

Наступного літа

 

Знову ранок, знов світає,

А я у полі поміж трав,

Небо барвами новими грає,

А поміж хмар моя любов

 

Побачимось наступного літа,

Або у безтурботних снах,

Де ти принесеш мені ті самі квіти,

Зірвані в нічних полях

 

 

Пісня лине поміж нас…

 

Назавжди пісня наша лине,

Поміж чистих аркушів,

Слова і ноти тяне,

До незнайомих авторів.

Квітне бузок у ясну ніч,

А ми забуваємо про все,

Життя таке життя,

Прекрасне і просте

 

 

Сачук Дмитро

Україна – славна, сильна і квітуча

 

Україна славна, сильна і квітуча,

Вона незламна, вільна невмируща

З народним танцем завжди йде у такт

І пісню заведе в потрібний час!

Козацтво – завжди силою буяло

Історією рід поклало!

І у наш час, і в цю годину, і в

і в цю малесеньку хвилину -

Козацький дух всю міць покаже

І вороги всі в раз поляжуть.

Та й заспіваєм пісню ту, що окриляє

І гімн держави хай завжди лунає

 

 

Гаврилюк Олександра, Красносільський ліцей

 

За що???

Моя горить ненька, моя Україна.

Палає в пекучім, безжальнім вогні.

За що ти страждаєш?За що вільна країна?

Не будеш ніколи в ворожім ярмі!

 

За що гинуть люди?

Малесенькі діти?

Ох, чим завинили, скажіть ще й вони?

За те, що лиш добрі, уміють любити?

Що мудрі, порядні і проти війни?

 

 

 

 

 

Ось  вона! Довгоочікувана!!!  І  яка   чарівна, барвиста, пахне  фарбою… !!!

 Не простий  шлях  у  цієї  збірочки. Дорога  її  розпочалась  із  Всеукраїнського  конкурсу   дитячої  творчості  « Дитячі  історії  про  найголовніше»,  де  отримала  належну  підтримку  і  перемогу,  і  до  гранту  голови  Рівненської   облдержадміністрації  обдарованій  молоді  у  галузі  літератури, театрального, музичного,  образотворчого  мистецтва, хореографії, народного  мистецтва, кінематографії.

   Книжечка – саморобка  « Волошкове  дитинство»  сестер  Анастасії  та  Любові  Бачинських,  вражала  не  лише  змістом,  а  й  чудовим  оформленням.  Прекрасні  малюнки,  витинанки – роботи  обдарованих  дівчат. 

Ось  так  виглядають  розділи  збірки.

 

 
Ось  таке  чарівне  оформлення  має  збірочка

   Беручись  допомагати  дівчатам  в  написанні  проекту,  я  була  впевнена, що   перемога  буде  наша.    Ця   самобутня  збірочка – розповідь  про    звичаї  та  традиції  наших  батьків.  Вона  вчить   поважати  і  шанувати  старших,  любити  рідну  мову,  край, де  народився  і  виріс.

      А  для  мене,  це  не  абияка  радість. Ще  одна  книга   додалась   до  букету  талантів,  які  я  мала  змогу  хоч  трішки  підтримати.

 

 

Та  це  радість  не  лише  для  мене, а  й   для  усіх  тих,  хто  приклав  певні  зусилля , аби  збірочка  та  інші  книги,  які  видані за  кошти  гранту  побачили  світ.

Це  наші  літератори :В. Мазаний, І. Сидорчик, О. Городний   і  «хрещена  мати»  усіх  проектів 

 В. Пінчук.

 

 

Дещо  із  розкішного  букету:

Із  збірки  « Волошкове  дитинство»

 

Живе  в  мені  дитинство,

Живе,  цвіте  і  б’ється.

Біжить, мов  кінь  вогнистий,

Немов  перлинка  в  серці.

Наповнене  красою,

Дзюрчанням  джерела,

Умите  все  росою

І  квітами  добра.

Ці  спогади  найкращі,

Миліші  від  усіх.

Вертають  світ  на  краще

І  добре  для  усіх.

Живе  в  мені  дитинство,

Живе.  Цвіте  і  б’ється.

Біжить.  Мов  кінь  вогнистий,

Немов  перлинка  в  серці.

 

 

 

 

 

Про  вибір.

Олена Булан.  із  книги  « Нитка  реальної  фантастики»

 

Я маю добре-знайомих-але-не-зовсім-друзів, але лише одного цікавого-TOWER-друга.

Я дивуюсь голосом Великої Опери, але приймаю лише хриплий голос чесності.

Я бачу навколо чисті ріки Брехні, але вмиваюсь брудним струмком Правди.

Я гріюсь штучним світлом високовольтних ламп, але замерзлими пальцями розкладаю Багаття.

Я маю в кишені папірці-гроші, але ношу подерті джинси і старенькі кеди.

Я гуляю безкінечними вулицями Міста, але відпочиваю за його межами.

Я бачу Долею розбиті Серця, але вірю і пишу про Мрію.

Я дивлюся на неоновий захід, але відчуваю міріади живих Зірок.

Я Заручник. В’язень. Можливо. Але вибирати ще вмію.

Я РОБЛЮ ВИБІР! І ЖИВУ ЦИМ!

Я будую довгі магістралі свого життєвого шляху, але ходжу побитими стежками.

Я зводжу височенні будинки, але живу на землі.

Я літаю в гості до Місяця, але провідую своїх сусідів.

Я додаю не роки життя, а життя до років.

Я збираю уламки розбитої Мрії, але не зупиняюсь і крокую далі.

Я відвідую фестивалі, але знаю, що справжня музика та, що бере початок у мені.

Я фотографую Щастя, а не сміттєві баки.

Я вмію танцювати вальс, але мій найкращий партнер – осіннє листя.

Я маю велику електронну бібліотеку, але читаю старі та пожовклі книги.

Я ношу протигаз, але не втрачаю Надії ще раз зробити ковток чистого повітря.

Я приймаю світ, але це не означає, що я його підтримую.

Я бачила смерть, але це ще не означає, що померла я.

Вибір – ось хто диригує моєю симфонією життя і саме він є тією щасливою і вічною миттю, що мине.

Занадто багато «я», але це чесно, бо говорити «ми» може лише самовпевнена особа.

Я роблю вибір і змінюю світ із свого маленького «я».

 

    Дуже  хочеться,  щоб  поруч  із  талантом  завжди  поруч  ішли  розуміння,  любов, повага, підтримка, порядність. І  нехай  оминає  талант  заздрість, лицемірство,  двуликість.