З  Днем  Незалежності , Україно!!!

 

 

24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

 

 

 

          Терниста  дорога  до  незалежності  у  творах  письменників                                                         Рівненщини

 

 

                                  У  мальвах  крові  наша  давнина

                                  Калиною  на  вицвілій  сорочці!

                                 У  спалахах  кривавого  вина –

                                 Сльозою  незагойною  на  оці.

                                                                         Іван  Сидорчик

 

                Український  мотив

Нас  повінчать  хотіли  із  ординцями,

Щоб  ми  всі  заблудилися  в  імлі,

А  ми  були  одвіку  українцями

На  українській  лагідній  землі.

 На  цій  землі,  що  зветься  Україною,

У  тім  краю, що  нам  він  дорогий,

Що  світить  і  цвіте  у  світ  калиною

Через  морози  навіть  і  сніги.

 Нас  не  купили  злотими  й  червінцями

Сьогодні  й  вчора  і  давно  колись,

Ми  будемо  довіку  українцями –

У  яничари  ми  не  подались.

 Хоч  наші  дні  нам  повнились  недолями,

Та  час  лихий  лунав  удалині.

І  наша  доля  зводилась  тополями.

У  синь  небес  у  золоті  ланів.

Василь  Басараба

 

Україні

Ти  моя  Рогнідо  непрочна,
Україно  зболена  моя!
Хоч  банальним  бути  і  не  хочу,
Але  теж  згадаю  солов’я

Як  тобі,  вколисаній  ночами
Солов’ями  в  стишених  гаях,

Та  й  стогналось,  чень,  під  нагаями
Україно  зранена  моя?!

Витримали  все! І  поторочі
Не  струїли  диво - солов’я…
О  моя  Рогнідо  непорочна,
Україно  зболена  моя!

Петро  Велесик.

Я  бачив  тих,  що  вміли  помирати.

За  Україну  йшли  на  смертний  бій,
За  неї  йшли  за  грати  і  на  страти.
Вони  живі  у  пам’яті  моїй.

 Ще  тільки  сонце  сходило  над  ними.

Були  вони  безстрашні, молоді,
Завзяття  їх  мене  заполонило
І  дух  їх  передавсь  мені  тоді.

 

І  вже  ніщо  з  тих  пір  не  підкупило,
Щоб  образ  їх  затьмарити  святий,
Він  додавав  упертості  і  сили,
Допомагає  діяти  й  рости.

 

За  ними,  за  провісниками  волі
Таємні  торувалися  стежки,
Слова  переливалися  із  болю…
І  прагнень  тих  діждалися  таки!

Степан  Бабій

 

Справжність

Хто не заносив рук на цей народ

З мечами, ятаганами, хрестами…

  А скільки тут перетопталось орд,
  І кожен зайда свою міту ставив.

Але народ упертий – і живе!

Хоч був і змасакрований до крові,

   Та лади кароокі, чорноброві
  Нам плем’я в дім приводили нове.

На перепуттях епідемій, війн,

На перехрестях чортової долі

  Підводився, ставав до плуга він
  І пісню зачинав од радості і болю.

Степан  Бабій

Вірю  в  майбутнє  твоє, Україно!

Я не питала зірок і астрологів,

Я не питала «умів – політологів»,

  Я запитала у просторів рідних:
-Яке ж майбутнє моєї Вітчизни?

Прошелестіли ліси мені тихо:
-Радість і втіха, радість і втіха…
Хмарки легеньким дощем прошуміли:
-Воля і щастя, яких так хотіли.

Жито колоссям тужавим хитнуло –
Рук роботящих турботу відчуло.
А як закінчиться жнивная днина,
Прийде достаток в кожну родину.

Шахти Донбасу, заводи Волині
Силу й могутність створять країні.
І об’єднається Захід зі Сходом.
Ставши одним українським народом.

Щоб ці надії не канули в Лету
Й сили знайшлися для вільного злету,
Треба, щоб вірила кожна людина
В гідне майбутнє твоє, Україно!

Оксана Андрусік

                                                                   Фотомиттєвості  

                 " А  ми  просто  українки..." від    Юлії  Дяк

 

 

 

та  Віталія   Босика

 

 

 

 

 

 
 
 
                Любіть  Україну, всім  серцем  любіть,
                 І  вічні  ми  будемо  з  нею.
                                          В. Сосюра
 
 

 

І знову про кохання… День святого Валентина

Сьогодні  ми  поговоримо  про  найсвятіше  , найсвітліше   і  найпрекрасніше  почуття  - про  любов.  Безперечно -  любов  сонце  людських  почуттів,  вона  чудово  змінює  світ  у  наших  очах, виявляє  в  нас  усе  найкраще,  розкриває   красу  людської  душі.

Саме  кохання, любов - джерело  творчого  натхнення  багатьох  поколінь. До  цієї  одвічної  теми  зверталися  художники, композитори  скульптори, філософи,  поети.

Любов, як  сонце, світу  відкриває

Безмежну  велич  людської  краси
І  тому  світ  завжди  благословляє
І  сонце, що  встає, і  серце, що  кохає
( В. Симоненко)

 

Очима  ти  сказав  мені: люблю.

Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,
Несказане  лишилось  несказанним.

 Життя  ішло, минуло  той  перон.

Гукала  тиша  рупором  вокзальним.
Багато  слів  написано  пером.
Несказане  лишилось  несказанним.

 Світали  ночі, вечоріли  дні.

Не  раз  хитнула  доля  терезами.
Слова  як  сонце  сходили  в  мені.
есказане  лишилось  несказанним.

Ліна  Костенко

                                           

Без  тебе  світ – це  тьмавий  морок,

Без  тебе  не  біжить  вода.

Без  тебе  кожний  камінь – ворог

Подушка  каменем  тверда.

 

 Без  тебе  сонце -  повне  ночі