З  Днем  Незалежності , Україно!!!

 

 

24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

 

 

 

          Терниста  дорога  до  незалежності  у  творах  письменників                                                         Рівненщини

 

 

                                  У  мальвах  крові  наша  давнина

                                  Калиною  на  вицвілій  сорочці!

                                 У  спалахах  кривавого  вина –

                                 Сльозою  незагойною  на  оці.

                                                                         Іван  Сидорчик

 

                Український  мотив

Нас  повінчать  хотіли  із  ординцями,

Щоб  ми  всі  заблудилися  в  імлі,

А  ми  були  одвіку  українцями

На  українській  лагідній  землі.

 На  цій  землі,  що  зветься  Україною,

У  тім  краю, що  нам  він  дорогий,

Що  світить  і  цвіте  у  світ  калиною

Через  морози  навіть  і  сніги.

 Нас  не  купили  злотими  й  червінцями

Сьогодні  й  вчора  і  давно  колись,

Ми  будемо  довіку  українцями –

У  яничари  ми  не  подались.

 Хоч  наші  дні  нам  повнились  недолями,

Та  час  лихий  лунав  удалині.

І  наша  доля  зводилась  тополями.

У  синь  небес  у  золоті  ланів.

Василь  Басараба

 

Україні

Ти  моя  Рогнідо  непрочна,
Україно  зболена  моя!
Хоч  банальним  бути  і  не  хочу,
Але  теж  згадаю  солов’я

Як  тобі,  вколисаній  ночами
Солов’ями  в  стишених  гаях,

Та  й  стогналось,  чень,  під  нагаями
Україно  зранена  моя?!

Витримали  все! І  поторочі
Не  струїли  диво - солов’я…
О  моя  Рогнідо  непорочна,
Україно  зболена  моя!

Петро  Велесик.

Я  бачив  тих,  що  вміли  помирати.

За  Україну  йшли  на  смертний  бій,
За  неї  йшли  за  грати  і  на  страти.
Вони  живі  у  пам’яті  моїй.

 Ще  тільки  сонце  сходило  над  ними.

Були  вони  безстрашні, молоді,
Завзяття  їх  мене  заполонило
І  дух  їх  передавсь  мені  тоді.

 

І  вже  ніщо  з  тих  пір  не  підкупило,
Щоб  образ  їх  затьмарити  святий,
Він  додавав  упертості  і  сили,
Допомагає  діяти  й  рости.

 

За  ними,  за  провісниками  волі
Таємні  торувалися  стежки,
Слова  переливалися  із  болю…
І  прагнень  тих  діждалися  таки!

Степан  Бабій

 

Справжність

Хто не заносив рук на цей народ

З мечами, ятаганами, хрестами…

  А скільки тут перетопталось орд,
  І кожен зайда свою міту ставив.

Але народ упертий – і живе!

Хоч був і змасакрований до крові,

   Та лади кароокі, чорноброві
  Нам плем’я в дім приводили нове.

На перепуттях епідемій, війн,

На перехрестях чортової долі

  Підводився, ставав до плуга він
  І пісню зачинав од радості і болю.

Степан  Бабій

Вірю  в  майбутнє  твоє, Україно!

Я не питала зірок і астрологів,

Я не питала «умів – політологів»,

  Я запитала у просторів рідних:
-Яке ж майбутнє моєї Вітчизни?

Прошелестіли ліси мені тихо:
-Радість і втіха, радість і втіха…
Хмарки легеньким дощем прошуміли:
-Воля і щастя, яких так хотіли.

Жито колоссям тужавим хитнуло –
Рук роботящих турботу відчуло.
А як закінчиться жнивная днина,
Прийде достаток в кожну родину.

Шахти Донбасу, заводи Волині
Силу й могутність створять країні.
І об’єднається Захід зі Сходом.
Ставши одним українським народом.

Щоб ці надії не канули в Лету
Й сили знайшлися для вільного злету,
Треба, щоб вірила кожна людина
В гідне майбутнє твоє, Україно!

Оксана Андрусік

                                                                   Фотомиттєвості  

                 " А  ми  просто  українки..." від    Юлії  Дяк

 

 

 

та  Віталія   Босика

 

 

 

 

 

 
 
 
                Любіть  Україну, всім  серцем  любіть,
                 І  вічні  ми  будемо  з  нею.
                                          В. Сосюра