У  що  ми  сьогодні  віримо? У  чому  зневірились?  Що  є  основою  духовного  світу  сучасника? Що  тримаємо  ми  у  собі  закритим  від  усіх  в  потаємному  куточку  душі?
І  отаких  запитань  у  нас  дуже  багато, а  відповіді  різні. У  наших  душах  ховається  як  добро    так  і  ненависть  і  зло,  Віра,  Надія, Любов.
Віра  і  Надія  живуть  у  кожному  з  нас. Саме  ці  відчуття  живуть  з  нами завжди  і  всюди.
Віра  і  саме  віра  змушує  нас  творити,  діяти, жити....
 Завісу  у   потаємну  кімнату  своєї  душі  відкрила  для  нас  Наталя...

Я дякую Тобі, Господь!

 

Весна прийшла…

Землі подарувала перші квіти,
Деревам листя, щоб раділи діти.
Ну , а господарям дала погоду,
Щоб восени багато мали плоду.

 

Я дякую Тобі, Господь, за весну.
За цю прекрасну , пору цю чудесну.
І дай, щоб ми у наших серцях мали
Завжди весну, а не зимові ті кандали.

 

І Твій вогонь, що здатен всіх зігріти
Могли ми, щоб і з іншими ділити.
А Тобі слава нехай лине до небес.
Ти наш Господь, що вмер і знов воскрес!

І наші серця своїм полум’ям зігрів
Та Святим Духом щедро наділив

АМІНЬ

 

 

 Янгол поруч

 

Янгол поруч зі мною.

Він зі мною іде.
Й крижаною зимою ,
Й коли вітер гуде.

 

Мій Янгол не спить,
Не дрімає ніколи.
Від страху не тремтить.
Не боїться нічого.

 

І коли стає тяжко
Він за руку тримає.
Ніжно, лагідно так,
Він мені промовляє :



"Ти не бійся нічого.
Я з тобою завжди.
Янгол твій з тобою поруч.

Ти не бійся , іди. “

Дружбу нам потрібно шанувати.
Дружбою потрібно цінувати.
І за тридцять срібняків не продавати,
Як Іуда Ісуса тим солдатам.

 

Я ціную Твою   дружбу , Ісусе.
Ні за що її не проміняю .
І з огнем Твоїм я з кожним поділюся.
Хто захоче мати вічне щастя в раю

 

   

 

                              Нові  знайомства  для  Вас

                          Шкуратова  Наталія 

  Весела, відкрита  та  енергійна. Від  неї  ллється  тепло  та  ніжність. Вона,  неначе     сонячний  промінчик,  що  зігріває,  надихає,  піднімає  настрій. Ось  така  вона,  наша  Наталя.

Наталя - одинадцятикласниця  Володимирецького  районного  колегіуму. Вона  не  лише  закохана  в  поезію, а  й  сама  пише.

Отже,  поетичний  зорепад  від  Наталі...

 

 

 

Україно!

О, Україно, знедолена ненька,

Скільки тобі довелось пережить !

Читаю часами книжки старенькі:

В очах стоять сльози , а серце болить.

Єднаймося, браття , у тяжку годину.

Тримаємось разом за руки всі ми.

Молімося, сестри , за батька і сина,

Щоб більше не плакати жінці-вдові.

І не голосити над тілом солдата

Та гіркії сльози з очей не ронить.

Щоб квітки живому , живому віддати

За те , що зміг мир нам  у битві відбить.

 

В Пам’ять Михайлу Дубову

 

Ти вірна дитина Полісся!

Ти син українських батьків!

Розмова у тебе ,,не пісна,,

Тож пам'ять тобі навіки.

Ти мріяв побачити чисті,

Не радіаційні ліси,

Щоб линула пісня-щедрівка,

Пройтися по чистій росі…

Твій дух , патріота, витає,

Хоча тебе з нами нема.

І голосу твого відлуння

Ще чує поліська земля.

 

 

Для  дітей

 

Вепр

У далеких джунглях десь

Заблукав могучий вепр.

Дужий, сильний у двобою,

Має ікла він за зброю.

Тож, мисливцю, ти дивись.

Вепра цього стережись!

 

 

 

Пудель - артист

 На арені якось раз

Виступав артист Тарас.

Біля нього помічник –

Добрий друг і витівник.

Дасть команду :” Раз“ Тарас

І собака гавкне враз.

Він собачці каже:” Двас’’

Пудель лапу підійма.

Вміє цуцик виступать,

Вміє вузлик зав’язать.

Ось такий він чарівник,

Білохвостий витівник.

 

 

Зайчики

Зайчики – стрибайчики кудись все поспішають,

Сонячні теж зайчики кімнатою стрибають.

Зайчики – стрибайчики від людей ховаються,

Сонячні теж зайчики з малюками бавляться .

Ось така різниця, ніби небилиця

Є між двома зайчиками:

Зайчиком – стрибайчиком та сонячним теж зайчиком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

Поетичні   перлинки

від  Любові  та  Миколи  Пшеничних

 

 

 

 

 

Бібліотека – це чудово!

Тут на полицях – книжне слово.

Багато щирості і сонця,

А ще – комп’ютерні віконця:

Знайомі рубрики і сайти,

Заходьте, думайте, читайте!

А ще - розваги і флеш – моби, -

Кому що буде до вподоби!

Цікаві зустрічі й вистави…

Заходьте швидше – і до справи!

 

    Любов Пшенична

 

              *******

 

Хоч домівонька – далека,

Але є бібліотека,

Тож сюди я поспішаю

 І читаю, і читаю.

Тут хороші, гарні тьоті –

У роботі, у роботі.

Залетіла безборонно

 Сюди «Бекана ворона».

Не дружу я більш із нею,

А – з слухняною ріднею.

Бо до книжки змалку звичний

 Я Миколочка Пшеничний…

 

Микола ПшеничниЙ

 

 

 

 

                  Образ  жінки  в  поезії  жіночій

 

 

 

Вітер юну жінку обіймав

Весняного сонячного рання,

Сірі очі цілував,

Русі коси розплітав,

Говорив палкі слова кохання.

 

А жінка від щастя мружилась сонно,

До вітру смагляві руки тягнула,

А потім гордо дивилась на сонце

І не змигнула.

 

А жінка себе почувала княгинею,

А жінці всесвіт під ноги стелився.

Їй вітер шептав: 

 – Ми удвох не загинемо!

І ніжно на груди хилився.

 Десь ополудні погода стихла:

Все пролетіло, сліду не лишило.

Жінка сиділа печальна і тиха,

І сонце сльози її сушило.

Г. Гордасевич

 

 

 

 Знов нижу я рядки літер

У тривозі осінньої ночі.

Я – хвиля.

А ти – буйний вітер,

Що несе мене, куди схоче.

Я – береза.

А ти мої віти

Заплітаєш, неначе коси.

Я –  троянда,

А ти з мого цвіту

Спиваєш медові роси.

Я – човник.

Мої вітрила

Ти наповнюєш подихом дужим.

Я – чайка.

А ти мої крила

Так поламав байдуже.

А можливо, я – легка сніжинка,

Що під ноги ляга перехожим.

А можливо, я – просто жінка,

Що тебе забути не може.

Г. Гордас евич

                                                                 

 

 

Чорнява жінка в платті помаранчевім

сиділа в сквері, тиха і задумана,

уважно слідкувала, як на небі

стихає заходу рожева гама.

До рук її, неначе дикі птиці,

злітало листя, золоте й багряне.

І жінка птиць приймала на долоні,

підносила до губ і щось шептала,

щось примовляла лагідно і тихо.

– Послухайте, – я зважилась спитати, –

послухайте, а ви часом не осінь?

Питання це не здивувало жінку,

хоча вона відповіла не зразу,

а довгу мить дивилася на мене,

а потім посміхнулась і сказала:

– Ні, я не осінь. Дуже мені прикро,

що мушу вас розчарувати, але

я просто жінка. І мені здається,

нічого краще немає в світі,

як бути жінкою.

Г. Гордасевич

 

                                                     

 

 

Надривається жінка під торбами,

Розривається жінка між чергами.

... А кажуть, слід бути гордими!

... А кажуть, слід бути чемними!

А жінка рахує ті гривні,

Як вижити, думає жінка.

Обступили проблеми противні,

Набухає на скроні жилка.

А діти, хоча й не голодні,

Але кривлять губи над юшкою.

Чоловік знов прийде сьогодні

Не «під мухою», то «під мушкою».

Йому що! Він на жінку надіється!

Його клопоти йдуть за водою.

Що ж воно з вами, жінко, діється?

Ви ж колись були молодою,

Ви ж були казково прегарною,

Обіцяв на руках носити,

А тепер було б справою марною,

Щоб за хлібом пішов, попросити.

На роботі своя морока:

Зазирає в вічі скорочення.

Б’ється жіночка кароока,

Тяжко змучена, заморочена.

Поможи їй з глибин історії

Хоч ти, матінко Берегине,

І тоді в піднебеснім просторі

Україна не вмре, не загине.

І наповнює море краплина,

Сходить сонце в небеснім склепінні.

Постає велика Вкраїна

На великім жіночім терпінні.

Г. Гордасевич