Світле Христове Воскресіння

Для  всіх  нас, українців, Великдень – світлий  день  весняного  свята. Христос  Воскрес!  Всім  гарних  свят  і  смачної  паски!

 

 

 

Христос  воскрес!

Христос  воскрес!  Радійте , діти!

Біжіть  у  поле,  у  садок,

Збирайте  зіллячко  і  квіти,

Кладіть  на  Божий  хрест  вінок.

Нехай  бринять  і  пахнуть  квіти

Нехай  почує  Божий  рай

Як  на  землі  радіють  діти,

І  звеселяють  рідний  край.

Л. Глібов

 Великдень

Великий  День!  Великий  День!

Ясний  Великдень  на  землі!

Багато  радості  й  пісенПриніс  нам  янгол  на  крилі…

Веснянку  діти  хороводять –

Христос  воскрес! Христос  воскрес!

Сьогодні  й  сонце  не  заходить,

А  сяє  й  сяє  із  небес.

  М. Щербак





 

 ВИКОРИСТАНО  ІЛЮСТРАЦІЇ  З КНИГИ  " СВЯТА,  ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ  українського  НАРОДУ".
ХУДОЖНИКИ:
МІРОНЧИК  П. В. ЕЛЬ - МОУЛЮД  Н. О.
УПОРЯДНИК:  БІЛЯЄВА  ГАННА  Валеріївна.

Світлини    Ілони  Курач

 

 

 

Відзначаємо Всесвітній День Землі

 «Природу найлегше підкорити, підкоряючись їй»

— Ф. Бекон

 

 Всесвітній день Землі - 22 квітня . Саме  в  цей  день   нам   варто   замислитися над долею планети,згадати  оту  гірку  правду,  про  яку  писали    брати Стругацькі:   зробили собі на якийсь короткий, у порівнянні з Вічністю, час пікнік на узбіччі Всесвіту і розгулялися...  Так. Саме  розгулялися, не  думаючи  ні  про  день  сьогоднішній  ні  завтрашній.   Що  для  нас  застереження  екологів,  біологів,  фізиків?   Пусті  слова…

  А  дарма. За  своє  свавілля  та  легковажність  прийдеться  платити   якщо   не  нам , так  дітям  і  онукам.  Чому  ж  так  зневажаємо  ми  сьогодні  свій  дім,  в  якому  нам  так  затишно  та  добре?

Відповідь  проста…  Нас  роз’їдає  страшна  хвороба – байдужість.   Тож  давайте  разом  будемо  шукати  ліки  від  цієї  страшної  хвороби.

 

Чи ми з природою єдині?

Чи вірно спрямували крок?

Ми кожну річку і горбок

Від лиха зберегти повинні!

 

                              Г. Черінь 

 

 

 

 

 

 

І зацвіте Земля в вінку.

Як будуть всюди квіти
 

 

 

Рубали  сад. Вже  стало  тісно  місту. Той  сад  німів,  як  пенькуватий  рот. Ридали  бджоли  над  залізним  твістом, В  кишені  м’яв  незручність  виконроб. Тут,  на  корінні  виростуть  будинки. Тут  буде  через  рік  така  краса! …  а  проросте  в  душі  хоча б зернинка, Коли  у  ній  хтось  викорчує  сад? Петро  Велесик Міські  дерева Проснулось  місто.  Ожило  ураз. Заметушилось,  загуло – як  вулик. Лишень  тополі, сповнені  образ, Дивились  мовчки  на  шаленство  вулиць. А  в  їхніх  кронах  самота  рида… Рида! Ламає  руки  щохвилини. Ну  як  так? Як? Тут  жодного  гнізда, Ну  як  же  так?  Щоб  жодної  пташини. Прости  мене, тополенько, прости,- Я  теж  у  чомусь  винен, винен, звісно, … мені  наснилось: крізь  туман  густий Міські  дерева  утікали  з  міста. Петро  Велесик     Загрібати  буду  чисто, Бо  люблю  я  рідне  місто         Нам без природи не прожити — Це сонце й небо голубе. Вода, земля, повітря, квіти — Все, що оточує тебе.         Напевне  немає  людей які  хоча  б  інколи  милуються  красою  природи. Особливо це  відчутно  весною,  коли  природа,  ніби  проснувшись  від  сну,  розквітає  барвистим  буйноквіттям,  бентежачи  зледенілі  за  зиму  душі.    Міні — твори  про  цю  чудову  пору  року  від  Світлани  Дяк.  Весна    Весна – це пробудження всього живого із довгого зимового сну. Сонце вже гріє і течуть струмочками гори снігу, і тріскає на весь голос крига на річці, немов кричить незадоволено весні. Але дівчинка – весна сміється і чимдуж додає в сонце жару, щоб зима знову не прийшла. Ось і все звільнено від зимового полону і пора приводити землю в лад. Потрібно травичку молоденьку із землі за руку витягнути, молоді листочки, насичені соком, на деревах виростити, а тваринок розбудити з зимового сну і поміняти їм шубку. А потім на деревцях зацвітуть блідо – рожевим цвітом квіти. Вони радують око людей і нюх бджілок. Вони летять  і створюють там такий галас, що аж у вухах дзвенить. Вони починають працювати у повну силу.          Я обожнюю цю пору року, цю радісну подію в році!  Весняний ранок   Перші промені весняного, ранкового сонця проникають у лісові хащі.   А там вже прокидається життя. Синички шукають якоїсь смачної поживи і цвірінькають кличучи інших. А ось біля цього молодого деревця, напевне попрацював заєць. Тільки він міг обгризти кору з цієї маленької, дикої яблуньки.   А ось вже з - під опалого, торішнього листя, виглядають голівки перших весняних квітів. Ряст вже зацвів, а проліски і підсніжники тільки хочуть розцвітати. Дерева вже розпускають свої молоденькі бруньки і скоро на них вже з’явиться листя.    Пухнасті «котики» вже красують око на вербах і лозах. Та їм залишилося недовго жити, адже скоро вони пожовтіють і зникнуть з гілочок. Через три тижні настане квітень, і бавити наше око будуть різнокольорові квіти.                 Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові, Бо живе й працює — для століть!  Світлини   Володимира  Дуляницького

 

 

 

 

 

Всесвітній день здоровя

Здоров'я - це сила!

Здоров'я - це клас!
Хай буде здоров'я
У вас і у нас!

 

Сонце встало,

Сонце встало,

Прокидайся і вставай,

До зарядки часу мало,

Одягайсь, не позіхай!

 По порядку на площадк

Та мерщій ставайте в ряд

На зарядкуі На зарядк

Ми скликаєм всіх малят

 Ширше плечі, руки вгору,

раз, два, три — стрункіш іди

 Хто зарядку робить впору,

Дужий той, міцний завжди!

                               М. Познанська

«Ми хлоп’ята-молодці”

М. Катричко

 

Всі запитують, чому

Сильні ми та дужі?
Чом рум’янець на щоках
Квітне, наче ружі?

 

Ми відкриємо секрет:
В спорті наша сила.
Він здоров’я нам дає
Для душі і тіла.

                                        

Всесвітній день поезії

                                                   

Пролетіли дні короткі…

Перед смертю Ярослав
Всіх своїх синів покликав
І з любов’ю проказав:

 “Вас я, діти, покидаю,

Йду я в ліпшу сторону,
Але, діти, пам’ятайте
Мою заповідь одну:

 Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полю рознесе.

 Як не будете всі разом

Йти до спільної мети,
Ви, державу зруйнувавши,
Подастеся у світи.

 Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки,
А тинятиметесь всюди,
Як вигнанці й жебраки”.

Та недовго пам’ятали

Діти мудрий заповіт,
А нащадки Ярослава
Осміяли на весь світ…

 

О. Олесь  « Княжа  Україна»

 

 

Адже  саме  тоді,  коли  наша  душа  плаче  або  ж  співає.  ми  звертаємось  саме  до  поетичного  слова. Саме  поезія  ніжно  торкається  до  отих  потаємних  струн  душі  людської  виграючи  на  них  то  ніжну  мелодію  любові,  то  стрімку   та  тужливу  мелодію  переживань    і  тиху,  мелодійну  мелодію  натхнення.

 Поезія  як  молитва – завжди  в  душі.

  у  цей   тяжкий   для  нас  час  муза  не  мовчить.     Як  ось  у  юних  наших  читачок. 

Отже,  давайте  будем   знайомитись:

  Ольга  Кравчук. С. Красносілля

Я  обираю  психологію

Учитель,  лікар,  клоун  і  актор,

Дільничний,  дизайнер, священник,  поштар,
Професій  багато  у  світі  в  нас  є,
Яку  нам  обрати  вже  час  настає.
Хто  гарно  навчався  і  знає  усе,
Той лікарем буде перше за все.
Хто плаває швидко, плавець, водолаз
Хто мирить людей, психолог є в нас.
Це добра, відверта, спокійна, чуйна,
Професія, ось що навчає вона:
Любити людей, і мирити,
Конфлікти усі вирішати.
До психолога йдуть з тягарем на душі,
А сюди з задоволенням діти.
кщо Бог сказав, що психолог є ти,
То тобі з цим потрібно і жити.
Психолог – покликання серця й душі,
Це лікар таємного світу,
Господь назначив людині оцій,
Єднати людей всього світу

                        ***

І знову вечір, знову сумно, знаю…

Чому не можу я так як колись,
Тобі сказати: я тебе кохаю.
Та ні, вже ж вечір, ти напевне спиш,
Не думаєш що буде з нами завтра,
Можливо день останній вже прийшов,
І більш ніколи, чуєш більш ніколи,
Не скажеш  ти, чому тоді пішов?
Не раз вдивляючись  в яскраві, ніжні зорі,
Мене згадаєш ти і ще, повір,
І ті прогулянки вечірні, загадкові
і ті слова, які ти говорив
Та знову вечір, знову ніч настане,
Охопить смуток землю навкруги,
Та знай ти, я тебе кохаю,
Сьогодні, вчора й назавжди повір.

 

Дарія Стьопа  С. Степангород

 

 

Життя

Я йду вперед

Назустріч вранішньому сонцю.
Я йду вперед
Назустріч своїй мрії.
Ось відчиню у світ віконце,
Прокинусь і відкрию вії.
Я йду вперед,
Піднявши вгору очі.
Я йду вперед,
Не оглянусь в минуле.
Нехай холодні, темні ночі
Покриють все, що вже минуло.
Я йду вперед
І вчуся жити легко.
Я йду вперед,
Забувши  тінь образ.
Чомусь душа розплакалася терпко,
Бо буде ще так боляче не раз.
Та негаразди всі колись пройдуть,
Сльоза гаряча всохне на щоці,
Високо в небі хмарки пропливуть  -
Я йду вперед…

Хитрий лис Микита

Восени в осінній хащі

Почалась війна:
Під ведмедем завалилась
Лисяча нора.
Лис Микита вирив яму,
Гілками укрив.
Наглядати , хто там буде,
Кожний день ходив.
Де взялись собаки в лісі,
Лис від них втікав.
Геть забувся про ту яму,
Сам в неї попав.
Хай ця байка наукою
Буде усім вам:
Не рий яму для сусіда –
Впадеш у неї сам.

Валентина  Мартинюк . С. Сварині

 

 

Моя  Батьківщина

 

Моя  Батьківщина-
Де  мова  соловїна,
Де  цвіте  калина,
Де  Карпатські  гори,
Де  Дунай  глибокий,
Де  Азовське  море
Та  Дніпро  широкий,
Все  це  моя  країна,
Моя  рідна  Україна.
Тут  народились  і  живуть
Мої  мама  й  тато.
Живе  тут  і  бабуся,
І  її  матуся,
І брат, і сват,
І внук, ізять,
І  невісточка  Настуся,
Всі  вони  тут  проживають
Тому, що  велику  любов  мають
До  своєї  Батьківшини,
До  рідної  України.