Це дійсно так. Сила  слова  велика… Незмірна, велична  і  вічна…

 Слово – це  насамперед  думка, думка   висловлена  в  слові  на  папері.  А  коли  ще  думка  висловлена  не  буденно  а  ніжно,  мило  і  щиро  римованими    словами….  А  ще  коли  це  дитяча  думка!!!! 

Так.  Це  дуже  гарно…. Адже  щоб  вміло  і  щиро  викласти  думки  на  папері  потрібно  віддано  любити  рідну  мову,  свій  край,  його  звичаї  та  традиції.  Треба  вміти  відчувати  природу:  любити  шум  дощу,  шепіт  берізки  та  клена.

А  щоб  це  відчути,  треба  мати  ніжну  душу,  любляче  серце  та  безмежну  фантазію.

 

   Отже  для  вас  мудре,  чарівне  і  таке  правдиве  і  щире  дитяче  слово…

Дяк  Світлана

Холодний дощ, гарячий чай,

А за вікном вже осінь.

Її у серце краще не пускай,

Бо радість, наче вітром зносить.

І сум, самотність і туга за літом –

І все зібралося в холодних ночах.

Я так хотіла подружитись з світом,

Мене він кинув при розбитих ночвах.

Тепер і осінь тиха сум зганяє,

Тепер і сонце вже мене не гріє.

Бо доля кожного тепер вбиває

І у всіх нас забирає мрію.

Забрати мрію – це ще не смертельно,

А вбивче те, що є війна в країні,

А хлопців на Донбас шлють, як в розжарену пательню,

Не на життя, на смерть ідуть ці очі сині.

Не перший місяць холод повіває

Зі Сходу, наче з домовини,

Земля усе прекрасно чує, усе знає,

Коли герой вмирає, як не стає людини…

І я сидітиму сумна в цю пору

Із чаєм, книгою й гарячим серцем,

Та замість чаю, чашка буде повна горя,

І вітер завиватиме в відкриті дверці.

Коли вже мир прийде, коли той спокій буде?!

Коли вже скажуть: «Ось – нема війни» ?!

Коли нарешті усміхатись будуть люди,

А на землю мертві не падатимуть сини?

Можливо, завтра, а мо’ – й через півроку,

І дати вже ніхто нам не назве,

Бо люди дивляться на все лиш збоку,

А всередині у країні – ой як зле.

Пройде зима, настане весна-красна,

Прийде тепло і мир в наш рідний край,

І вкриє землю свіжим-свіжим рястом,

Та імена героїв завжди пам’ятай!

Хондока  Валентина

 

Сніжок летить і стелиться,

На вулиці хурделиця,

На вікнах візерунки,

Мальовані малюнки.

В будинку тепла грубка,

На дворі біла шубка.

Сніжок усе кружляє

І землю огортає.

Дорога білосніжна,

Сніжинка ніжна-ніжна,

І стріхи в біле вкриті,

Неначе з шовку зшиті.

Усе таке чудове,

І хоч не кольорове,

А тільки біле-біле

Красиве й миле-миле

Мельник  Надія

Суспільство вже в ніщо не вірить,

Не треба їм ані кохання, ані мрій,

Не треба їм красиві вірші,

Не треба їм приємних слів.

І що ж ми вимагаємо від люду:

Добра чи справедливості, а, може, честі?

Та марно вимагати щось від люду,

Бо вже байдужість заполонила їхнє серце.

  І все ж надіємось на краще,

Ми вже живемо у ілюзіях, у снах,

І ми не бачимо реальність,

Тому що вона вб’є всіх нас!

Чайка  Ангеліна

Зима

Забарилася зима,

снігу зовсім ще нема.

Ось такий у нас прогноз.

Не спішить і Дід Мороз

Кругліцка  Владислава

Калина

Ось калина у сніжку,

Мов дівчина в кожушку.

Грона, наче намистинки,

Позолочені сніжинки.

А на гілочках тоненьких

Сидять снігурі товстенькі

 

9 травня 2014 р

Наповніть келихи, бо рік Новий іде.

Він через мить постукає у двері.

З собою він все краще приведе,
І затишок до гарної вечері.
А ще любові, щастя і тепла,
То ж усміхніться, хай добро ведеться.
Щоб доля вас до радості вела,
Хай вам життя взаємно усміхнеться!
А як почуєте чарівний передзвін,
Найкраще в цілім світі загадайте!
І щастя прийде з Всесвіту глибин,
Свою удачу з рук не випускайте.
Повірте в казку і до мрії йдіть,
Через усі шляхи і перешкоди.
І завжди віру в серденьку несіть,
І від життя в вас будуть нагороди

Н. Красоткіна

                                                                              Мудрість

 я  мов  перли,  позбираю…

( Думки  вголос  від  літераторів  Володимиреччини)

 Яскравий, влучний афоризм, - перлина,  яка  не  має  ціни -зерно,  яке  проростає міцним  пагоном  і  милує  око  та  душу  чудовим, незбагненним  квітом.

  Оці  диво - зернята  завжди  молоді, впевнено  крокують по  всій  планеті,  долаючи  тисячі  і  тисячі  кілометрів.  І  скізь  проростають,  даючи  полоди...

Пропоную  Вам   вчитатись  у  влучні   вислови  літераторів  Володимиреччини.

Поетичні  перлини:

Олексій  Городний

Їх  Бог – нажива. А  базар – їх  храм.

                           ***

Ніщо -  скарби, і золото  й  фетиші!

Скарб  найдорожчий – золото  душі.

                            ***

Маю  друзів – а  в них - моя  сила.

Маю  серце,  а  в  серці – любов.

                         ***

Й  скрегочуть, і стогнуть  житейські  жорна.

Мелють. Якою  ж  то  буде  мука.

                      ***

Слова, слова…І  золото  й  полова…

І  треба  знать  одвічну  силу  слова.

                      ***

Щоб  дуби   піднебессям  втішалися,

Соснячок  треба  вирубать впень!

Варвара  Лютко.  Із  книги Хуткої  Є .

«Негаснуча  зоря»

Що  ж  таке  добро?

 

Добро  довго  не  пам’ятають – на  відміну  від  зла.

***

 

Материнську  добрість  найменше  помічають, сприймають  як  належне.

***

 

Свою  доброту  нікому  не  нав’язуй. Роби  добро  коли  просять  або  по  необхідності.

***

 

Коли  робиш  добро,  не  думай.  Що  повернеться  воно  до  тебе сторицею.

***

 

Не  роби  добра  заради  слави  і  підлабузництва.

Петро  Сачук. Із  книги Хуткої  Є.

" Негаснуча  зоря"

 

Якщо  вам  кажуть  що  ви  постаріли,  попробуйте доказати,  що  не  постаріли,  а  перейшли  з  однієї  вагової  категорії  в  іншу.

***

Якщо  ви  все  життя  надієтесь  на  щось  краще,  то  це  не  життя,  а  азартна  гра.

                                                                           ***

Жіноче  серце  це  чоловічий  гуртожиток,  у  який  стараються  поселитися  чоловіки.

                                                                           ***

Чоловіче  серце – це  однокімнатна  квартира  де  позачергово  можуть  переночувати  бажаючі  жінки.

***

Тим,  хто  його  називав  безсовісним,  він  намагався  довести,  що  в  ного  совість  є,  але  він  нею  тимчасово  не  користується.

                              Ольга  Камінська

Я- гість  у  цьому  світі. Тому  пам’ятаю: маю  не  наслідити  брудом  і  приносити  радість, користь, добро, або  знову  повернутись,  хай  і  у  вигляді  колючого  їжака…

                                                            ***

 

Сказать  лихе – мов  плюнути  в  криницю  в  якій  джерельна  точиться  вода. Мов  зруйнувати  ту  душевну  крицю  коли  ти  ще  невинно  молода.

                                                          ***

Хотіти  жити – мало, треба  вміння

Боротись, жити, вимкнувши  ігнор.

 Я  думаю,  що  в  висловах  від  сучасників  ви  зумієте  віднайти    саме  ті,  які допоможуть  зцілити біль, позбутися комплексів, вирішити  проблему  або  ж  просто  відчути  прилив  сил, енергії  та  натхнення. 
Не  забувайте,  що  розумна фраза здатна прикрасити ваш реферат, стати початком наукової доповіді. Красиві   ж  цитати дозволять справити   чудове  про  вас  враження, смішні - підняти настрій  і  розрядити  напругу  в  певний  момент...