З  Днем  Незалежності , Україно!!!

 

 

24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

 

 

 

          Терниста  дорога  до  незалежності  у  творах  письменників                                                         Рівненщини

 

 

                                  У  мальвах  крові  наша  давнина

                                  Калиною  на  вицвілій  сорочці!

                                 У  спалахах  кривавого  вина –

                                 Сльозою  незагойною  на  оці.

                                                                         Іван  Сидорчик

 

                Український  мотив

Нас  повінчать  хотіли  із  ординцями,

Щоб  ми  всі  заблудилися  в  імлі,

А  ми  були  одвіку  українцями

На  українській  лагідній  землі.

 На  цій  землі,  що  зветься  Україною,

У  тім  краю, що  нам  він  дорогий,

Що  світить  і  цвіте  у  світ  калиною

Через  морози  навіть  і  сніги.

 Нас  не  купили  злотими  й  червінцями

Сьогодні  й  вчора  і  давно  колись,

Ми  будемо  довіку  українцями –

У  яничари  ми  не  подались.

 Хоч  наші  дні  нам  повнились  недолями,

Та  час  лихий  лунав  удалині.

І  наша  доля  зводилась  тополями.

У  синь  небес  у  золоті  ланів.

Василь  Басараба

 

Україні

Ти  моя  Рогнідо  непрочна,
Україно  зболена  моя!
Хоч  банальним  бути  і  не  хочу,
Але  теж  згадаю  солов’я

Як  тобі,  вколисаній  ночами
Солов’ями  в  стишених  гаях,

Та  й  стогналось,  чень,  під  нагаями
Україно  зранена  моя?!

Витримали  все! І  поторочі
Не  струїли  диво - солов’я…
О  моя  Рогнідо  непорочна,
Україно  зболена  моя!

Петро  Велесик.

Я  бачив  тих,  що  вміли  помирати.

За  Україну  йшли  на  смертний  бій,
За  неї  йшли  за  грати  і  на  страти.
Вони  живі  у  пам’яті  моїй.

 Ще  тільки  сонце  сходило  над  ними.

Були  вони  безстрашні, молоді,
Завзяття  їх  мене  заполонило
І  дух  їх  передавсь  мені  тоді.

 

І  вже  ніщо  з  тих  пір  не  підкупило,
Щоб  образ  їх  затьмарити  святий,
Він  додавав  упертості  і  сили,
Допомагає  діяти  й  рости.

 

За  ними,  за  провісниками  волі
Таємні  торувалися  стежки,
Слова  переливалися  із  болю…
І  прагнень  тих  діждалися  таки!

Степан  Бабій

 

Справжність

Хто не заносив рук на цей народ

З мечами, ятаганами, хрестами…

  А скільки тут перетопталось орд,
  І кожен зайда свою міту ставив.

Але народ упертий – і живе!

Хоч був і змасакрований до крові,

   Та лади кароокі, чорноброві
  Нам плем’я в дім приводили нове.

На перепуттях епідемій, війн,

На перехрестях чортової долі

  Підводився, ставав до плуга він
  І пісню зачинав од радості і болю.

Степан  Бабій

Вірю  в  майбутнє  твоє, Україно!

Я не питала зірок і астрологів,

Я не питала «умів – політологів»,

  Я запитала у просторів рідних:
-Яке ж майбутнє моєї Вітчизни?

Прошелестіли ліси мені тихо:
-Радість і втіха, радість і втіха…
Хмарки легеньким дощем прошуміли:
-Воля і щастя, яких так хотіли.

Жито колоссям тужавим хитнуло –
Рук роботящих турботу відчуло.
А як закінчиться жнивная днина,
Прийде достаток в кожну родину.

Шахти Донбасу, заводи Волині
Силу й могутність створять країні.
І об’єднається Захід зі Сходом.
Ставши одним українським народом.

Щоб ці надії не канули в Лету
Й сили знайшлися для вільного злету,
Треба, щоб вірила кожна людина
В гідне майбутнє твоє, Україно!

Оксана Андрусік

                                                                   Фотомиттєвості  

                 " А  ми  просто  українки..." від    Юлії  Дяк

 

 

 

та  Віталія   Босика

 

 

 

 

 

 
 
 
                Любіть  Україну, всім  серцем  любіть,
                 І  вічні  ми  будемо  з  нею.
                                          В. Сосюра
 
 

 

Вікно  у  дивосвіт.

  Фотосправа  сьогодні  цікавий  і  захоплюючий  вид  діяльності,  якому  присвячують  свій  час  люди  різного  віку  і  найрізноманітніших  професій.  Одні  захоплюються  фотографуванням  пейзажів  або  архітектурних  пам'яток  другі  полюбляють  “полювати”   на  звірів  і  птахів,  спостерігають  за  комахами. І це  все  для  того, щоб  дістати  унікальні  кадри  з  життя  живої  природи.

   З  історії  фотографії

День фотографа за традицією відзначається 12 липня - це день святої Вероніки, яка вважається покровителькою фотографії.

Свята Вероніка, згідно з Біблією, подала Ісусу, що йде на Голгофу, тканину, щоб він міг стерти піт з лиця. На цієї тканини закарбувався образ Христа. Майже два тисячоліття тому, коли винайшли фотографію, Римський папа оголосив цей день Всесвітнім днем фотографа.

   Офіційним  “ днем  народження”  фотографії  вважається  7  січня  1839  року.  Того  дня  секретар Паризької  Академії  наук Домінік — Франсуа Араго  говорив  на  засіданні:

-       Шановні  колеги — академіки!  Я  маю  честь  повідомити  вам  про  дивовижне  відкриття нашого  співвітчизника,  відомого  художника,  автора  знаменитої  діорами  Жака — Луї  Манде Дагера.  Разом  із  покійним Ньєпсом пан  Дагер  багато  років  працював    над  способом одержання  оптичних  зображень. Тепер  ми  сміливо  можемо  говорити  про  досягнутий  успіх. Кілька  дегеротипів  перед  вами. Зверніть  увагу  на  їх  виняткову  чіткість.  Найталановитішим граверам    не  завжди  вдається  виготовити    такі  чудові  малюнки,  як  це  зробив  пан  Дагер без  різця,  користуючись  лише  камерою — обскурою.  Промінь  сонця  став  віднині  слухняним рисувальником  навколишнього  світу.

      Слова  академіка  Араго  виявилися  пророчими. Промінь  сонця  справді  став  слухняним  знаряддям  мільйонів  фотографів  у  всьому  світі.

Цікавий  факт...

   Видатним  художником — потретистом  середини  19  ст.був  Андрій  Іванович  Деньєр ( 1820 — 1892). Закінчивши  Академію  художествпо  класу  живопису,  він  так  захопився  фотографією,  що  відкрив  у  1851  році  в  Петербурзі власну  дереротипну  майстерню,  перейшовши  згодом  на  більш  прогресивний  спосіб Тальбота.  Молодий  художник  Крамской  І. М.  Працював  тоді в  Деньєра...  ретушером.  30  березня  1858  року,  поаертаючись  із  заслання  в  Петербург   Т. Г. Шевченко  записав  у  щоденнику: “ Заказал  фотографический  портрет    в  шапке  и  тулупе  для  М. А. Дороховой”. Андрій  Іванович  зумів  створити  такий виразний  і  правдивий   образ  великого  народного  поета  України,  що  той  знімок  належить  до  числа  найкращих  фотографій  19  століття.

 Взявши  за  основу  фотографію   Деньєра,  Іван  Миколайович  Крамской  створив  у  1871  році  живописний  портрет Т. Г. Шевченка.
 

            З  поетичного  віночку

  Фотографії

 

На  давніх  фотографіях,

де  я  такий  ще  молодий,

мене  нема.

Там  якісь  подібні  до  мене  люди,

але  мене  нема.

Немає  там

ані  моєї  сивини,  ні  втоми,  ні  печалі.

А  де  це  все  було,

коли  я  фотографувався?

Хлопя, що  дивиться  на  мене

із  тих  світлин,

не  знає, як  промовити  до  мене.

Воно

звертається  так  ніжно: “ Тату!”

Не  батько  я  тобі, мій  хлопче,

і  ти  мені  не  син.

Щоправда,  ми  стрічались  колись,

але  коли,

де  і  навіщо,

не  памятаю.

 

  

 

З  фотографії — очі  молоді,

Погляди  затоплені  в  будущину...

Людські  душі  в  смертному  труді

Схожі  на  стрілу, рукою  Бога  пущену.

 

Розстріляли  їх  а  я  живу,

Їх  замордували  фарисеї.

Боже  мій,  чому  на  тятиву

Досі  не  поклпв  душі  моєї.

 

 

 

Чмя  це  фотографія? Твоя!

Не  впізнаєш  ти  цього  чоловіка?-

Клекоче  зір, як  магми  течія,

Стримить  характер гострий, наче  піка.

 

Ти  став  гладким, студеним  і  старим,

Мов  камінь  той  обточений  на  морі.

Ах, сивину ще  змивби, наче  грим,-

Де  ж  діти  дух, нажитий  у  покорі?

Дмитро  Павличко

 

 

                     Фотонарис 

 

                      від  автора

 

     " Відчуття  поглядом"

 

 
 
 
Творчого  натхнення,  приємних  моментів  та  безмежної  фантазії !!!