Моя мама — найкраща- ці слова про свою маму скаже кожний із нас… Адже вона подарувала нам цілий світ !!!  Кожний із нас ще із дитинства  пов’язує із мамою радісний ранок, коли вставати нас зве такий рідний  мамин голос. Це і теплий вечір, коли мама лагідно стелить постіль і вкладає ніжно спати… Мама-  це лагідна, тепла посмішка, ніжні руки, вчасні  поради…

Образ матері оспіваний в піснях, легендах, переказах. Сьогодні я хочу ознайомити вас із творчістю  Сергія Дмитровича Богдана – поета, композитора, музиканта. Він наш земляк, родом із села Новаки. Його життя не всіяне трояндами, а скоріш, колючками. Та це не вбило в ньому великої любові до людей, рідного краю. Він ніколи не дбав про дріб’язкове своє благополуччя. Він любить і турбується про благополуччя усіх нас, про чистоту наших душ, думок і поступків.

В його творах звучить велика синівська любов до матері, дяка за її  щоденну турботу.

Я надіюсь, що його щирі слова западуть вам у душу і полишать там теплий спомин про найріднішу для нас усіх людину -  маму…

Лист до матері

Здрастуй, мамо.

        Чи жива – здорова?

Знаю, серце у тебе болить,

Що ніхто не скаже тобі

                                  слова.

Щоб тим словом душу

                                звеселить.

Бачу, як сльозяться твої очі

Сірими краплинами зорі,

Срібнозубий місяць

                      серп твій точить

Об верхів’я сосен на горі.

Тяжко тобі довгими ночами.

Сон  не йде, завізши

                         в болотах,

З – за дровітні темними

                             ночами

Блима страх.

Заскрипіла так знайомо

                             хвіртка,

Чути кроків вже легку ходу.

Мамо, то її колише вітер;

Крок – то впали яблука

                                 в саду.

Здрастуй, мамо.

                     Чи жива – здорова?

Хай за мене серце

                           не болить

Бачу я, як пісня вечорова

Радістю наповнює блакить.

Усе життя ти посвятила нам,

А ми, такі невдячні,

                         дріб’язкові,

Цуралися жертовної любові

І віддавалися дочасного

                                речам.

По всьому світу ти мене

                                     шукала,

Щоб не поглинув цей

                                 жорстокий світ.

І дні і ночі ти мене чекала-

Десятки літ… десятки літ.

Ох, мамо, сонячна і мила,

Довірлива, немов дитя.

Ох мамо, скільки ти ходила

І виглядала знов і знов.

Ох мамо, то не ти ходила

Ходила то сама любов.

Я Богу дякую за милість,

Що був з тобою до кінця,

Як голова твоя схилилась

І дух полинув до Отця.

Я Богу дякую засили, що він давав тобі

                                 в цю мить,

За те, що ти благословила

Й заповіла нам

                            дружно жить.

Коли надії терплять крах,

Нас Бог виносить

                      з поля бою.

Не плачем ми по матерях.

О ні, ми плачем за собою.

Не виплакати біль

                          сльозами!

У неоплатному боргу

Усі ми перед матерями.