Популярні публікації

вівторок, 25 лютого 2014 р.



  26  лютого  відзначає  своє  15  річчя   Світлана  Дяк. Світлана - не  лише  чарівна  зовні. Це  надзвичайно  активна,  енергійна  і  обдарована  від  природи  дівчинка.Ви  уже  знайомі  із  її  творами. Сьогодні  всі  вітання  для  неї!






 
Привітати з 15-річчям -
Чи вдасцься в двох словах?
Великих чудес суцвіття
Сьогодні - в твоїх руках!
 
Нехай Господь тебе боронить
 Від невзаємності і зла,
Нехай дитяча безтурботність
Не сходить із твого чола.
Нехай ніколи не міліє
Душі бездонне джерело
Хай в ньому родяться надії
 І множиться тепло.
Хай певні будуть твої кроки,
А небо завжди голубе.
Тобі сьогодні 15 років –
То ж з Днем народження тебе!
 
 
 
 Поезія  Світлани  Дяк

 Літня ніч

 
За соняшником цвіте сонях,
А на темних, чорних конях
Летить ніч до нас у край,
А літня ніч це просто рай!
 
Ось зорі нам блищать із неба,   
А коники пісні співають.
Хлопців кликати нам треба,
Що тут роса вечірняя дрімає.
 
І гай закрив нас пеленою
Від того, зовнішнього світу
І ми говоримо з травою,
 деревами кущами й квітами
 
 Дощ
Осінь - золота й багата,
Закрила сонце темненьким рядном.
І дощ почав вже накрапати
І стало сумно за моїм вікном.
 І вітер гне дерева всі додолу
І грім гримить, і блискавки летять
А люди з парасольками біжать собі додому
І пташечки на гілочках тремтять
 І крапельки  - росинки падають на землю,
дріботять вони як у останній раз.
Та сонце проривається крізь темну,
Чорну, загаптовану пелену хмар.
 Недовго буде осінь панувати,
І сипати дари свої з небес.
Із півночі гряде зимонька - мати
для того, щоб останній промінь скрес!
 
 
 
 




середа, 19 лютого 2014 р.

Українські письменники - дітям



 


Сьогодні  ми  маємо  чимало    чудових  українських  письменників  для  дітей,  чимало  прекрасних  творів. Чимало  письменників  ідуть  в  дитячу  літературу,  як  от  Іван  Андрусяк .


Ця  чудова  книжка увійшла до короткого списку Книжкової премії «Дитяча Книга року ВВС-2012»; до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі ворони 2013» (White Ravens 2013)

Вісім днів із життя Бурундука" Івана Андрусяка -  гумористична  повість  про  сучасне  життя  школярів.Головний герой, Івась Боднарук, якого у школі кличуть Бурундуком,   вперше  закохався  і  важко  переживає  свої  перші  невдачі.

Зірка   Мензатюк
  Лауреат  літературних  премій  імені  Лесі  Українки  та  Наталії  Забіли. Всю  себе,  всю  свою  любов  вона  віддає  дітям. Вона  авторка  багатьох  книг  " Тисяча  парасольок", " Арніка",             " Мільйон  мільйонів  сестричок", " Як  до  жабок  говорити", " Катрусині  казки".Книга  " Зелені  чари" - про  чудодійні  властивості  квітів. Це  заклик  до  збереження  природи  України.

 
 
 
 




вівторок, 18 лютого 2014 р.

Міжнародний день рідної мови

 



Міжнародний день рідної мови в Україні відзначають із 2000-го року. День 21 лютого 1952 року і сьогодні нагадує світовій спільноті про сумні події в Бангладеш, коли влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання у країні бенгальської мови. У жовтні 1999-го року тридцята сесія генеральної конференції ЮНЕСКО запровадила відзначання Міжнародного дня рідної мови в усьому світі.











 
 

 

      Переглядаючи  книжкову  полицю  сина  я  віднайшла  для  себе    цікаву  книгу  МОВА – НАРОД             ( Вислови  про  мову  та  її  значення  в  житті  народу). Книга  видана  в Києві  в  видавництві                   « Смолоскип»  у  2007  році.   Невеликими  буквами  скромний  напис,  який  свідчить  про  те,  що  книга  передана  видавництву  для   нагородження  переможців  Х   Міжнародного  конкурсу  з  української  мови  імені  Петра  Яцика.

 
 

Та   не  це,  як  на  мене  саме  дороге  в  цій  книзі. Напис  це  приємна  згадка  для  сина.  А  книга…
На  сторінках  книги  читач  знайде  безліч  розмірковувань  відомих  і  забутих  діячів  політики  та  культури  про  важливість  рідної  мови  для  кожної  людини. Ця  книга  для  тих,  хто  розуміє  усю  важливість  повернення   до  власних  витоків. 
 Упорядник  збірки  учитель  Олекса  Тихий ( 1927 – 1984), закінчив  роботу  над   рукописом  у  1976  році.  Збірка    була  видана  вперше.
Декілька  розділів   ( « Письменники,  вчені  та  поети  про  роль  та  значення    рідної  мови, інші  розділи  « Тарас  Шевченко  про  мову»,  « Доля  української  мови  в  історичному  плані»,  « Трохи  статистики» присвячені  українській  мові.


Дещо  із  книги…

Найбільше  і  найдорожче   добро  в  кожного  народу – це  його  мова,  ота  жива  схованка  людського  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподіванки,  розум,  досвід,  почування.
    П. Мирний

 
Мова – наша  зброя,  якою  ми  служимо  народові,  що  нас  породив,  вигодував  і  виховав.  Мова – втілення  думки.

                                                        М. Рильський

 
Діставши  з  молоком  матері  готовий  дар, українське  народне  слово, Шевченко  підніс  його  своїм  генієм  до  рівня  блискучої  літературної  мови  в  ряду  світових  літературних  мов…

    П. Плющ, « Історія  української  літературної  мови»
(підручник  для  студентів), Київ, 1971. Ст.297 – 304.


Ну  що  б,  здавалося, слова…

Слова  та  голос – більш  нічого.

А  серце  б'ється - ожива 

Як  їх  почує!..  Знать  од  Бога

І  голос  той,  і  ті  слова

Ідуть  меж  люди!!!

                                Т. Г. Шевченко, « Повне  зібрання  творів  в  10  томах», т. 2,Київ,1957. Ст.85

 

Мово  рідна,  слово  рідне,

Хто  вас  забуває,

Той  у  грудях  не  серденько,

Тільки  камінь  має.

     С. Воробкевич

 

Дорогий  маленький  читачу!!!

    Тобі  напевне  добре  відома  книга    Дмитра  Білоуса  « Диво  калинове». У  1990  році    книгу  було  відзначено  Державною  премією  України  імені  Т. Г. Шевченка. Якщо  тобі  любий  друже  поталанило  придбати  цю  безцінну  книгу,  то  я  думаю,  що  ти  прочитав  її  від  початку  до  кінця  і  відкрив  для  себе  такі  незбагненні  речі,  про  які  досі  і  не  здогадувався.  Автор  розкриває  красу  рідного  слова,  його  велич  та  неповторність.

Як  прислів’я  чудове,

Йде  від  роду  до  роду,

Що  народ – зодчий  мови,

Мова – зодчий  народу.

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барінь гарячу, яру

В небесну синь пташиним граєм

І, спивши там від сонця жару,

Зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

В сімї великій, вольній, новій.

Чари барвінкові

У мови – чари барвінкові,

Аж сяють барви веселкові –

Разки,вінки словосполучень,

Прислів’їв. Висловів і фраз –

І знаєш їх, вживав не раз,

Але береш, як вічний учень,

І  слухаєш рядки пісенні,

А бачиш все, немов на сцені:

«Несе Галя воду,

Коромисло гнеться.

За нею Іванко,

Як барвінок в’ється».

У мові – чари барвінкові:

Печаль і радість в ріднім слові.

Із ним і в пеклі ти і в раї.

І просто серце завмирає.

Коли забув ти рідну мову

Коли забув ти рідну мову,

Біднієш духом ти щодня,

Ти  втратив корінь  основу,

Ти обчухрав себе до пня.

 Коли в дорогу ти збирався,

Казала мати, як прощавсь,

Щоб і чужого научався,

Й свого ніколи не цуравсь.

Дивне розмаїття

Друже милий, ти помітив

До краси людську любов?

Скільки є на світі квітів –

Стільки є на світі мов.

Холоди чи хмари грізні –

Розцвіли в погожі дні

Квіти різні, ранні й пізні,

Восени і навесні –

І червоні, як троянди.

І рожеві, як піон,

І зелені, як лаванди,

І фіалкові, як сон.

Так і мови: ті, мов квіти,

Що буяють між осель,

Інші – ті, що рвуть граніти

Ломикаменем між скель.

На душі в людини свято:

Як чудово, що вони

Різні всі, що їх багато,

Квітів сонця і весни.

У барвистім розмаїтті

Мови – дивна дивина.

Порожніш було б на світі –

Зникла  б навіть хоч одна.

Дуже сильна – ти помітив? –

До краси людська любов.

Скільки є на світі квітів –

Стільки є на світі мов.
 
 

 

 

 

 

 

 

 


 

вівторок, 11 лютого 2014 р.

 
 
 
Своєю творчістю Т. Г. Шевченко відкрив нову епоху в українській літературі, створив чудові зразки поезії, які могутньо зазвучали над світом як гнівне звинувачення царизмові, як пристрасний заклик до активної боротьби за кращу долю. Натхненні поетичні твори Тараса Шевченка неоціненний скарб світової літератури стали надбанням широких народних мас.
       Нині визначні поети інших країн світу перекладають на свої рідні мови полумяні вірші українського Кобзаря. Композитори пишуть музику на слова Шевченка, художники малюють картини, відтворюючи події з життя й творчості поета-художника, виконують ілюстрації до його талановитих творів.
 
                              Спогади про Шевченка

                                          І. Я. Франко:

«Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав».

«… В своїх поемах ”Сон” і ”Кавказ” (Шевченко) показав у Росії образці політичної поезії, показав також для всіх будущих поетів політичну дорогу, якою слід ступати на тім полі, та основу, з якої треба виходити».

«…воля українського народу являлась йому, мов сонце, що сходить скупане в крові українських ворогів».

 
                         В. П. Острогорський:

«Шевченко зумів в житті вітчизни віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу для себе честь назвати такого поета своїм».

 
                           П. Грабовський:

«По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…».

 
 

 

 
 
 
Кобзарева  струна  не  вмирає



 
 
 

  Поети Рівненщини про    Т.Шевченка


 

Любов Пшенична  Кобзар на Волині
Волинь, Волинь... Невольниця і воля...
Осіння смута, картоплищ дими...
Здається, що оберігає доля
Його межи людцями і людьми.
Що зло не розповзлося циркулярне.
Ще слово – гіркувате і круте.
„До завтра!”- ворон бенкендорфно каркне,
До Берестечка навіть проведе.
Такі ще будуть скрути і тривоги,
Така наруга і така напасть...
А поки що – джерельце край дороги
Напоїть і зневіритись не дасть.
 
 
 
Лідія Рибенко  Автопортрет зі свічкою
Пророк. Месія. Все це буде потім.
А поки що – свічадо і свіча.
Печалі присмерк в молодих очах
передчуттям грядущої скорботи.

Ще вибір є: Достатньо лиш малярства,
Щоб скрасити життя своє земне,
і, може й слава Вам іще сяйне –
продажна жриця блиску і фіглярства.

Але цей ранній сум – чи випадковий?
... У задзеркаллі висвітлилась путь
самотня і жаска – не обмануть,
бо біля Вас уже стояло Слово.
 
Олександр Богачук  Думи в казематі
... Сліпі печерні каземати,
Немов могили у стіні.
А там ,
У рідній стороні, -
Садок вишневий коло хати.
Садок вишневий –
Пекло й рай!
Якби на хвилечку єдину
Свою обняти Україну,
А там – хоч в яму поганяй...
 
Грицько Чубай
А в нього були очі сині,
Наче небо Вкраїни бездонне.
І від горя вони потемніли,
Мов від бурі дніпровська вода.

І печальную пісню приносив
Вітер з давнього рідного дому,
Десь там спало за горами сонце,
Та ніколи не спала біда.

Розгорявся вогонь гайдамацький
У душі у поета кипучій –
І ненависть , і гнів народу
Він у вірші свої виливав.
І летіло бунтарське те слово
На високі дніпровські кручі,
Де народ підіймавсь за свободу
Й червонів небокрай від заграв.
 
Вікторія Климентовська
Міг би жити спокійно і мирно,
Малювати, складати пісні.
Тільки ж геній – це завжди безмірність,
І для нього всі рамки тісні.
Україна – єдина святиня.
Лиш для неї потрібно творить.
Та вона, ніби та Катерина,
Дозволяє себе задурить.
Він про неї писав і молився,
Не боявся ніяких страждань,
Та вона, як кріпачка-актриса,
Все згубила: талант і талан.
Тільки й гордості, що ще не вмерла,
Та чи ж лицарів верне своїх?
Та ж вона, як кохана Ликера,
Вкоротила поетові вік.
Після нього зосталося Слово –
Хвиля пристрасті без берегів –
Невгамовно палке і влюбові,
І в зненависті до ворогів.
В тім вогні нам горіть – не згоряти,
Черпать сили в дні бід і невдач.
Україно, згорьована мати,
Над улюбленим сином поплач.
 
Сергій Рачинець  Пам’яті Шевченка
Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу.
Він лине, лине в далину,
Квітує сонячно, мов колос,
Я в ньому серцем спалахнув,
Щоби і мій почув ти голос,
В якому віра і любов,
Жива надія родоводу
І наш всесильний вічний Бог,
Що дарував тобі свободу.
 
Микола Тимчак  Офорт 1860 року
Втомлено схлипує свічка в обіймах руки,
Світло загусле стікає по скроні Тараса.
Знову позую хлопчиною через роки,
Через невитерту шибу прижовклого часу.
Пальці чутливі намацують пульс олівця,
Темрява долі задмухнути пломінь не сміє,
Чистий папір перехоплює порух лиця...
Вірю правиці, що схибити в правді не вміє.

Вірую щиро, бо вічі свої впізнаю.
Їх не вмалюєш в промолені іконостаси.
О, намалюй, намалюй в них, прошу, намалюй
Душу мою, поки свічка не згасла, Тарасе.
 
Богдан Столярчук
Розковую оголені слова
Впівголосу, уголос оглядаюсь,
Щоб хтось би не продав мене, бува,
І я щоб безневинно не розкаявсь,
Стривожений, по батьківській землі
Іду – у серці з думою Тараса,
Розв’язую затягнуті вузли,
Нав’язані епохами і часом,
Але хода упевнена стає,
І музика троїста серце струнить,
Дивлюся, а мій день у дзвони б’є,
І жде свойого слова із трибуни.
 
Любов Пшенична  На іменини Т.Шевченка
Заходьте, братове,
заходьте в світлицю, братове –
Ми ще у житті не збиралися
разом ніколи.
Ударило в дзвони пророче Шевченкове слово,
Допоки вуста не поснули
і душі іще не схололи...
Уся Україна зійшлася у світлій господі.
Плечем до плеча
приступає весь рід наш великий.
Невже аби тільки воскові свічки
запалити?
Заходьте, братове,
заходьте в світлицю, братове!
Не поминки нині.
Не поминки. Чуєте? Свято!
Нам вірить Шевченко.
Нас кличе довірливо Слово.
Вкраїно, дивись:
Воскресає барвінок хрещатий.