Популярні публікації

четвер, 19 червня 2014 р.

Ніколи не зістаритись душею.

ЇЇ сенс життя:  Ніколи не зістаритись душею.

  Сьогодні  я  для  вас  презентую  творчість  надзвичайної  людини,  Вчительки  з  великої  букви,  із  нашої  поліської  глибинки  ( с. Біле)  - Антоніни Омелянівни  Окуневич.

Педагогічний стаж:   40 років. Відмінник  освіти  України.

 Її  особливість  - вміння  удосконалювати  свою  педагогічну  майстерність,  вміння  легко  та  доступно,  цікаво  та  невимушено  подати  новий  матеріал  дітям.  Це  небайдужа,  принципова,  справедлива  вчителька  сьогодення.
Життєве кредо: «Щоб зворушувати, треба самому бути зворушеним. Щоб радувати, просвітлювати душевний світ., треба нести просвітленість у своєму серці, а серце нести високо». 

  О. П . Довженко .

Світ захоплень: писати вірші, вишивання, шиття. 

                             З  творчого  зошита
                     Антоніни  Омелянівни  Окуневич


 

 













Одягайте  вишиті  сорочки,
Хай  вас  буде  зручно  їх  носить.
Хай  ростуть  у  них  сини  і  дочки
На  землі  своїй  відведено  їм  жить.

 

На  сорочках  маки  і  волошки,
А  ще  жито  стигле  в  колосках,
Ще  калина,  незабудок  трошки…
Україна  світить  в  них  в  віках.

 

Одягайте  вишиті  сорочки,
Не  соромтеся  носити  їх.
Вони  національна  наша  гордість,
Душу  українця  видно  в  них.

























«Ой,  синочки, любі  соколята,
Ой, чого  не  йдете  до  воріт ?»
Чайкою  тужила  сива  мати,
Діточок  ждучи  вже  стільки  літ.

 І  ночей  багато  не  доспала,
Скільки  їх  вже  зустрічала  в  снах!
Часу  вже  пройшло  з  тих  пір  чимало,
А  синочків  все  нема  й  нема.

 Захищали  землю  свою  рідну,
Сонця  погасити  не  дали.
А  вона  в  хатину  свою  білу
Кликала  синочків  із  війни.

 Не  вернулись,  полягли  далеко.
А  вона  все  жде  їх  із  доріг
А  на  хаті  в’ють  гніздо  лелеки,
Біля  хати  чуть  дитячий  сміх.

 Нас  не  знищити  нікому  і  ніколи,
Птахи  хай  літають  над  селом.
Чиїсь  діти  хай  ідуть  до  школи,
Хай  панує  вічний  мир  кругом.







 

Скоромовки


Як купила Міла мила,
То щодень обличчя мила.
Муха, муха – цокотуха
Сіла Мишкові на вухо.

 
Комариха комара до роботи запрягла.
Разом тісто замісили, разом пироги ліпили.

 
Не робила Міла діла
І учитись не хотіла.
Хоч нічого не уміла,
Зате з апетитом їла.

 
Маленький щупачок
Попав діду на гачок.
Дід зняв щупачка
Із рибацького гачка.

 

Загадки



Не пташка, а літає,
Не співає, а гуде.
Зло на нього кожен має.
Він зника, як дощ іде.

( Комар)

 
Як сердитий, то гуде,
Сонцем обігрітий - ніжить.
Хмари гонить – дощ іде,
Розжене – то сонце світить.

( Вітер)

 Бачить  добре серед ночі,
Має великі, як окуляри, очі.

(Сова )

 Довгий ніс має,
Ним машини піднімає.

(Підйомний кран)

 

 
 

четвер, 12 червня 2014 р.

День медичного працівника





Не  в  змозі  всі

Цей  шлях  пройти

В  любові  і  тривозі,

Щомиті, щогодини -

Бо  найдорожчий  скарб

В  руках  у  вас -

Життя  людини !

 



Вам  шана  і  уклін, люди  в  білих  халатах!!!
 

середу, 11 червня 2014 р.


Цьогоріч  сестри    Бачинські    Анастасія  та  Любов   з  села  Іванчі  ( творчість  яких  уже  було  представлено  в  блозі)   брали   участь  у  Всеукраїнському  конкурсі  дитячої  творчості   ( саморобна  книга)       « Дитячі  історії  про  найголовніше».

    Збірка  їх    художніх  творів  та  ілюстрацій ,» Волошкове  дитинство» , здобула  перемогу  не  лише   на  обласному  турі  конкурсу  а  й  республіканському (друге  місце,  категорія - учні  9 - 11 кл) 
Дівчата  уже  отримали  нагороду  в  місті  Києві.






Мій  рідний  край
Мій  рідний  край,
Моя  земля  і  небо
Джерел  чистий  водограй
І  все  оце  для  тебе
О!  Як  чарує  ця  краса,
Що  так  милує  око!
Ось  на  квіточці  оса
І  корівка  божа  збоку
Сонце  тут  не  світить,
А  проливає  промінь.
А  вечір  все  це   стишить
І  почне  власни      й  гомін.
Десь  під  вікном   моїм,
Співає  ніжно  коник,
Що  голоском  своїм
Ллє  пісеньку  під  дзвоник.
Травинка  ця  чудова
Тріпоче  голівкою  старанно,
Щоб  дзвін  цей  веселковий
Почув  той  коник, що  співа  так  гарно.
Цю  музику  нічну
Можна  слухать  вічно,
Допоки  видіння  сну
Не  покличе  звично.
Світанки  в  ясних  кольорах,
Дні  у  значно  яскравіших.
Вечір  додасть  свій  запал,
А  ніч  усе  це  стишить.
Це  край  мій  рідний,
Моя  втіха  й  совість.
Це  доброти  світ  мій
І  предків  моїх  гордість.
  Любов  Бачинська
Поклик  весни
Сади  фруктові  зацвітають
І  цвіт  той  кутають  в  туман.
Прокинувшись, птахи  співають,
Проміння  сонечка  шлють  нам.
А  десь  у  другому  садку,
Розкинула  бруньки  береза
І  кличе    в  сад  до  нас  весну,
Радіє  небесам  безмежним.
І  на  хвилиночку  усе  затихне,
Весна  ж  бо  зараз  прилетить!
І  голосом  своїм  воскликне
Усіх,  і  знову  все  загомонить.
Анастасія  Бачинська