Популярні публікації

понеділок, 27 січня 2014 р.

Скарб найдорожчий – золото душі

Олексію  Городному - 60!


30  січня,  в  цю  чудову  зимову  пору 
 зустрічає  свій  ювілей  
 журналіст  районної  газети 
 "Володимирецький  вісник "
Олексій  Городний. 

Сьогодні рівно 60 у Вашому житті минає,
А скільки їх ще на шляху, про це ніхто не знає,
Тож зичимо в здоров’ї вік довгий прожити,

Щоб усіх на сторіччя могли запросити,
Щоб у мирному небі Вам сонце всміхалося,
А всі Ваші мрії та плани збувалися,
Хай здоров’я, щастя і достаток
 Сиплються, як липи цвіт,
Хай малює доля з буднів свято,
А Господь дарує ще багато літ!
 Чудовий  журналіст, поет, неординарна  особистість  і  прекрасна  людина.  Його  поважають  і  люблять  не  лише  колеги  та  друзі  а  й  вдячні  читачі.   Чесність, відданість, прямолінійність – ось  основа  його  життя. Він, напевне,  як  ніхто, розуміє  силу  друкованого  слова  тому, пише  виважено  і  влучно.
 Дружні  присвяти
 Гарний  хист  Городний  має,
Публіцист  він  і  поет.
Якщо  все  зібрати  вкупу,
Гарний  бачиться  букет.
 Репортаж – його  стихія.
Знає  нарис  і  есе.
Голова – енциклопедія.
Гарно  пише  він  про  все.
Для  дітей – прекрасну  казку
Для  закоханих – вірша
Дивуватися  не  треба
Бо  така  його  душа.
 Дружні  присвяти.//  Володимирецький  вісник.- 2013.- №48.
ЕДЕМ
 Дорогу  топчем  в  сонячний  Едем
Встаєм, спіткнувшись,  й  знов
                          уперто  йдем.
Й  себе  питаєм: « Як  його  знайти?
Як , не  зблудивши,
В  сад  отой  пройти?
Він,  може  в  злоті  славний
                  наш  Едем!!!»
Хапаєм, множим, горнемо
                     й  гребем…
В  кишені,  в  поли…
          Й  вибившись  із  сил,
Лишаєм  скарб  свій…
                   на  краю  могил!...
За  що  ж  похвалять  дочки  і  сини?
З  те, що  в  хащах  бродять  і  вони?
Ніщо – скарби  і  золото,
   й  фетиші!
Скарб  найдорожчий – золото  душі!
Оригінальний, цікавий  поет, перекладач. Його  твори  для  дітей притягають  до  себе  правдивістю, безпосередністю.
Цікаві , легкі  і  його  переклади .
 Півник із сім’єю
Прогулюється півник подвірям: на голові червоний гребінчик, під носом червона борідка. Ніс у Петька гострястий, хвіст у Петька хвилястий, на хвості узори, на ногах шпори. Лапами Петя сміттячко розгрібає, курочок з курчатами скликає:
-Курочки –чубарочки! Непосиди-хазяєчки! Руденькі-рябеньки! Чорненькі-біленьки! Збирайтеся з курчатами, з потічками-малятками, я вам зернятко знайшов!
Курочки з курчатками зібралися, заметушилися; зернятком не поділилися, - посварилися.
Петрик - півник непорядку не любить – тут уже всіх помирив: оту – за чубчик, того – за хвостик, сам зернятко з’їв, на пліт злетів, крильми замахав, на все горло загукав: «Ку –ку-рі-ку!»
 Костянтин Ушинський. Переклав  з російської Олексій Городний.
 
Легко,з  певним  гумором,  написані  його  вірші – загадки. 
 У кожної людини в житті є улюблений письменник або поет. Його твори ми здатні перечитувати по декілька разів і від  цього  вони стають ще улюбленішими. Таким поетом для багатьох дітей і для мене став Олексій Остапович Городний.
 Вірші, потішки, загадки ,   Олексія Остаповича   просто  випромінюють  ту дитячу щирість, наївність і радість. Ці твори завжди органічні і гармонійні із станом поета і цим  вони так  припадають  до смаку дітям  вже  багато  років.
 Я ніколи не забуду мою  першу зустріч  з Олексієм Городним. Відбулася вона у бібліотеці, влітку. Олексій Остапович так щиро і без прихованості розказував про своє дитинство, життя, відповідав на наші запитання. Мене вразила його  відкритість, з якою він надавав майстер — клас  по журналістиці. Ми почули про всі недоліки і переваги цієї   професії, але   те з якою насолодою Олексій Остапович  розповідав   про  це  все, дало нам зрозуміти, що  він  та людина, яка  любить своє життя і справу попри все. Я думаю, що кожному з тоді присутніх у серце вселився той оптимізм і доброта, які випромінював  Олексій   Городний.
Я впевнена, що Олексій Остапович ніколи не втратить ту  велику  любов, повагу і славу його читачів та власний оптимізм і любов до всього світу. Адже таких людей, як він залишилося не так уже і багато. Людей із справжньою Божою іскрою в серці і очах!
                                                          Світлана  Дяк
Вірші – загадки
 Рано – вранці на горбок
Вибіг в поле  колобок,
Нашорошив довгі вуха,
Сів і щось уважно слухав.
Потім травки він погриз
І… сховався знову в ліс.
-     То не колобок!
Й не м’ячик!
То у полі снідав ЗАЙЧИК!
 
І сьогодні, як і вчора,
Мчить лисиця – чорна – чорна.
Не гуляє – поспішає:
Колобочка  доганяє.
Ну а він – біжить, сміється,
В чорні лапки не дається:
Через річку, понад луг,
Сипле золото навкруг.
-     Ой, дідусю! Та лисиця –
Темна НІЧКА – чарівниця.
А сріблястий колобок –
СОНЦЕ, кругле, мов клубок.
Круглий, гожий, невеличкий,
Народився в теплій пічці;
Він від діда утік,
Він від баби утік;
Від ведмедя він утік,
Скік – лисичці на язик!..
Ой, біжить до нас Дружок:
- Гав-гав-гав!
То КОЛОБОК!

понеділок, 20 січня 2014 р.

Дитинство синьооке, мов волошки

 Дорогий  читачу!  Я  сьогодні  хочу  познайомити  усіх  вас із  незвичайними  дітьми,  дітьми,  які  на  мою  думку,  не  вирвуть  зі  свого  життєвого  зошита  жодної  сторінки,  тому,  що  кожна  сторінка  являє  собою  живе  буйноцвіття., цілюще  джерело,  з  якого  хочеться  пити  і  пити…
Ці  дівчатка  народились  в  мальовничому  селі  Іванчі,   Володимирецького  району.
Любов  Бачинська.  Народилася  21  травня  1997  року.  Навчається  в  11  класі.  Любить  малювати,  шити,  в'язати.  Пише  вірші,  друкується  в  районній  газеті.
Анастасія   Бачинська.  Народилася  28  лютого  1999  року.  Навчається  в  9  класі. Навчається  в  музичній  школі.  Любить  грати  на  гітарі,  співати,  малювати.  Пише  вірші.  Друкується  в  районній  газеті.

Головне  їх  життєве  гасло: « Найголовніше  у  роботі – це  терпіння,  а  талант  приходить  із  щоденною  працею»
Цьгоріч  сестри  взяли  участь  у  Всеукраїнському  конкурсі  дитячої  творчості                  « Дитячі  історії  про  найголовніше»
Збірка  їх    художніх  творів  та  ілюстрацій , Волошкове  дитинство» , здобула  перемогу  не  лише   на  обласному  турі  конкурсу  а  й  республіканському. Дівчата  уже  готуються  їхати  до  Києва  по  нагороди.
 Читачі  збірки  потраплять  у  волошковий  світ  дитинства та  насолоджуватимуться  самобутньою  красою  поліського  краю .Книга  ознайомить  читачів  із  звичаями  та  традиціями  наших  батьків,  навчить  поважати  і  шанувати  старших,  любити  рідну  мову, Батьківщину. Книга  обрамлена  авторськими  ілюстраціями  та  витинанками.
 

Знайомтесь:

 Анастасія   Бачинська. 











Мова – диво  калинове
 
Мова – диво  калинове.
Мова – щастя,радість,сміх.
Мова – матінка  ранкова,
Що  годує  нас   дітей

Своїм  добрим, щирим  словом
І  приспівами  пісень
Мова – роси  капелька  прозора
І  пестливе  сонячне  проміння,
 
Стукіт  серця – це  теж  мова
І  любити  край  свій  вміння.
Хай  заграє ж   наша  мова
Через  довгий,  плинний  час

Кобзаревою  струною
І  для  мене  і  для  вас.

 Літо  наше  літечко

 Літо  наше, літечко.
Свіжий  вітерець.
Позбираю  квіточки
І  сплету  вінець

 Літо  наше ,літечко,
Граюся  і  йду.
Спіють  рясно  яблучка
В  нашому  саду.

 Літо  наше,  літечко,
В  малі  рученята,
Наберись,  водиченько,
Квіти  підливати.

 Літо,  наше  літечко,
Сонце  і  роса.
Біля  сонця  тішиться
Днинонька  красна.

 Літо, наше  літечко,
Весело  співа,
Вилітаючи  з  гніздечка,
Пташечка  маля.

 Літо,  наше  літечко
Літо – радість,  літо – сміх.
Літо – добра  вісточка
Для  усього  і  для  всіх.

Знайомтесь:
Любов  Бачинська
 
 
Волошкове  дитинство

 Дитинство  синьооке,  мов  волошки,
Його  завжди  буває  зовсім  трошки.
Воно  веселе  і  дзвінкоголосе.
Розпустить  коси  і  блукає  босе.

Дитинство  різнобарвне   і  щасливе,
Яскраве, простодушне, галасливе,
Воно  ще  поряд, зовсім  недалеко,
Та  вже  летить  у  вирій,  мов  лелеки.

Дитинство  пахне  мамою  і  хлібом.
І  навіть  спогадом  сумує  ніби,
Та  завжди  в  пам’яті  моїй  просторе,
Безмежно – синє  волошкове  поле.

 Рідна  мова

 Моя  мово, рідна, мила,
В  світі  ти  така  єдина
Люблю  тебе  всім  серцем  я,
І  любить  вся  моя  сім'я

 Наш  край  тебе  плекає,
У  світі  величають,
Що  кращої  немає,
В  піснях  про  це  співають.

 Ти  наче  сонце  на  світанку –
Таке  прекрасне. Світле, ніжне.
І  як  той  жайвір  спозаранку
Співає  перші  гарні пісні.

 Наша  мова  кольорова,
Наша  мова  є  чудова.
Вона  найкраща  із  усіх,
І  дзвінка  неначе  сміх.

 Наша  мова  різнобарвна,
Вона  дуже – дуже  гарна,
А  ще  ніжна  і  співуча,
В  спілкуванні  дуже  зручна.

 Ось  така  вкраїнська  мова,
Наша  гордість  веселкова.