Городний Олексій : Прочитаємо разом.

Ось  вони,  його  віддані  читачі:  великі  і  маленькі,  веселі  та  задумливі.  Писати  для  дітей  надто  відповідально  і  не  кожному  під  силу.  Діти – це  дуже  вимогливі  і  строгі  читачі,  які  відразу  бачать  фальш,  нещирість.
Серед  маленьких  шанувальників,  Олексій  Остапович , має  чимало  вдячних  читачів. Хтось  відкрив  його  для  себе  як  перекладача,  хтось  полюбляє  його  загадки  та  скоромовки,  хтось  казки.

 ки

Потішки

Потішк

Оса

Я  у  сад  хотів  іти

А  за  мною  йшов  і  ти.

Враз  осу  лихий  наніс:

Посадив  мені  на  ніс!

Вік  того  я  не  забуду,

Як  в  Рябка  ховавсь…

                    за  буду!

 

 Тополеня

 

-         Глянь!

Манюсінька  тополя!

-         Хто  садив  її?

То  Поля!

Полива,

Забувши  втому,

І  хіба  лише  щось

В  тому?

Кажуть  всі

-         То – Поленя

І  її  топ оленя!

 

У  горах

В  горах  я  дивився  вгору

Там  дорога  веде  в  гору

-         Ну  й  тунель! –

Шепчу  під  ніс –

Ну  ж  і  штуку  хтось  підніс!

Поміркуй  зі  мною  й  ти:

У  тунель  не  страшно  йти?

 Ранок

Ранок  сонячний  настав

Нумо  гусоньки  на  став!

Щоб  не  втратити  дорогу

Прожену  вас  аж  до  рогу.

 Вишні

 

Я  на  вишню  ліз  би  вище,

Та  якби  полізли  й  ви  ще

Хочеш  вишень – треба

                                      лізти

Та, Кіндрате,  хіба  лізь  ти?

Лесь  також  пославсь  на

                           Втому.

А  причина  хіба  в  тому?

Побоялись – от  і  вишні

Не  у  жменьці,  а  на  вишні.

 

 

Вірші - загадки

 

Круглий, гожий,

    Невеличкий.

Народився  в  теплій  пічці:

Він  від  діда  утік,

Він  від  баби  утік,

Від  ведмедя  він  утік,

Скік – лисичці  на  язик!...

Ой, біжить  до  нас

                        Дружок:

-         Гав – гав- гав!

-         То – КОЛОБОК!

 

 Рано – вранці  на  горбок

Вибіг  в  поле  колобок,

Нашорошив  довгі  вуха,

Сів,  і  щось  уважно  слухав.

Потім  травки  він  погриз

І…  сховався  знову  в  ліс.

 

… То  не  колобок!

Й  не  м’ячик!

То  у  полі  снідав

ЗАЙЧИК!