Популярні публікації

четвер, 20 березня 2014 р.

Всесвітній день поезії



                                                   
Пролетіли дні короткі…
Перед смертю Ярослав
Всіх своїх синів покликав
І з любов’ю проказав:

 “Вас я, діти, покидаю,
Йду я в ліпшу сторону,
Але, діти, пам’ятайте
Мою заповідь одну:

 Не сваріться, жийте в згоді:
Тільки мир збере усе,
А незгода, наче вітер,
Все по полю рознесе.

 Як не будете всі разом
Йти до спільної мети,
Ви, державу зруйнувавши,
Подастеся у світи.

 Ви розгубите ту землю,
Що придбали вам батьки,
А тинятиметесь всюди,
Як вигнанці й жебраки”.

Та недовго пам’ятали
Діти мудрий заповіт,
А нащадки Ярослава
Осміяли на весь світ…

 
О. Олесь  « Княжа  Україна»
 
 
Адже  саме  тоді,  коли  наша  душа  плаче  або  ж  співає.  ми  звертаємось  саме  до  поетичного  слова. Саме  поезія  ніжно  торкається  до  отих  потаємних  струн  душі  людської  виграючи  на  них  то  ніжну  мелодію  любові,  то  стрімку   та  тужливу  мелодію  переживань    і  тиху,  мелодійну  мелодію  натхнення.
 Поезія  як  молитва – завжди  в  душі.
  у  цей   тяжкий   для  нас  час  муза  не  мовчить.     Як  ось  у  юних  наших  читачок. 
Отже,  давайте  будем   знайомитись:
  Ольга  Кравчук. С. Красносілля


Я  обираю  психологію

Учитель,  лікар,  клоун  і  актор,
Дільничний,  дизайнер, священник,  поштар,
Професій  багато  у  світі  в  нас  є,
Яку  нам  обрати  вже  час  настає.
Хто  гарно  навчався  і  знає  усе,
Той лікарем буде перше за все.
Хто плаває швидко, плавець, водолаз
Хто мирить людей, психолог є в нас.
Це добра, відверта, спокійна, чуйна,
Професія, ось що навчає вона:
Любити людей, і мирити,
Конфлікти усі вирішати.
До психолога йдуть з тягарем на душі,
А сюди з задоволенням діти.
кщо Бог сказав, що психолог є ти,
То тобі з цим потрібно і жити.
Психолог – покликання серця й душі,
Це лікар таємного світу,
Господь назначив людині оцій,
Єднати людей всього світу

                        ***

І знову вечір, знову сумно, знаю…
Чому не можу я так як колись,
Тобі сказати: я тебе кохаю.
Та ні, вже ж вечір, ти напевне спиш,
Не думаєш що буде з нами завтра,
Можливо день останній вже прийшов,
І більш ніколи, чуєш більш ніколи,
Не скажеш  ти, чому тоді пішов?
Не раз вдивляючись  в яскраві, ніжні зорі,
Мене згадаєш ти і ще, повір,
І ті прогулянки вечірні, загадкові
і ті слова, які ти говорив

Та знову вечір, знову ніч настане,
Охопить смуток землю навкруги,
Та знай ти, я тебе кохаю,
Сьогодні, вчора й назавжди повір.

 

Дарія Стьопа  С. Степангород
 
 
Життя

Я йду вперед
Назустріч вранішньому сонцю.
Я йду вперед
Назустріч своїй мрії.
Ось відчиню у світ віконце,
Прокинусь і відкрию вії.
Я йду вперед,
Піднявши вгору очі.
Я йду вперед,
Не оглянусь в минуле.
Нехай холодні, темні ночі
Покриють все, що вже минуло.
Я йду вперед
І вчуся жити легко.
Я йду вперед,
Забувши  тінь образ.
Чомусь душа розплакалася терпко,
Бо буде ще так боляче не раз.
Та негаразди всі колись пройдуть,
Сльоза гаряча всохне на щоці,
Високо в небі хмарки пропливуть  -
Я йду вперед…

Хитрий лис Микита

Восени в осінній хащі
Почалась війна:
Під ведмедем завалилась
Лисяча нора.
Лис Микита вирив яму,
Гілками укрив.
Наглядати , хто там буде,
Кожний день ходив.
Де взялись собаки в лісі,
Лис від них втікав.
Геть забувся про ту яму,
Сам в неї попав.
Хай ця байка наукою
Буде усім вам:
Не рий яму для сусіда –
Впадеш у неї сам.


Валентина  Мартинюк . С. Сварині

 
 
Моя  Батьківщина

 
Моя  Батьківщина-
Де  мова  соловїна,
Де  цвіте  калина,
Де  Карпатські  гори,
Де  Дунай  глибокий,
Де  Азовське  море
Та  Дніпро  широкий,
Все  це  моя  країна,
Моя  рідна  Україна.
Тут  народились  і  живуть
Мої  мама  й  тато.
Живе  тут  і  бабуся,
І  її  матуся,
І брат, і сват,
І внук, ізять,
І  невісточка  Настуся,
Всі  вони  тут  проживають
Тому, що  велику  любов  мають
До  своєї  Батьківшини,
До  рідної  України.