Популярні публікації

четвер, 19 січня 2017 р.










Весела, чарівна, дружелюбна, комунікабельна …  Це  наша  Катя! Вона  не  лише  має  чарівний  голос,  а  й пробує  себе  в  поезії.  Сьогодні  для  вас  я  відкриваю  декілька  сторінок  із її  поетичного  зошита. Не  будьте  надто  суворими  читачами, адже  вона  ще  така  юна….    Учениця …  Лишень  16  років….

                  Знайомтесь:

                        Катя  Петрина



 
Соловей
 маленький,
 так високо
літає,
і пісеньку свою
він голосно
співає.
Цю пісеньку
видзвоннють
 дзвіночки ,
 підспівують
 дубочки.
Ця пісенька
про сонце
ясне,
ця пісенька
про день
прекрасний.
Усі радіють!
Так весело
і гамірно
 навкруг.
А я собі тихенько
мрію
 під пісню цю,
Сховавшись від усіх
 на луг.

 *********

 
Стоїть красуня
зеленава
ошатна і так гарно
 вбрана.
Красиві іграшки
висять.
З прозорих кульок.
Різні барви
миготять.
А кольорові світлячки,
яскраво світять
мов свічки.
Стоїть під нею
Дід Мороз.
А поруч і Снігурочка.
Така красива
 й чепурна.
Справжня красунечка.
Стоять собі
тихенько,
під ялинкою
маленькі.
 
 
Літні канікули
 
Останній дзвоник пролунав,
Веселі ігри нагадав.
Біжімо друзі у зелений гай,
пограєм у “Наздоганяй”.
Ходімо ж друзі у садок,
поласуєм смачних грушок.
Ходімо друзі ми на річку,
та покупаємось в водичці.
Провідаю я ще бабусю,
мою старенькую Марусю.
Давненько я не бачила село,
давненько вже мене там не було.
Ось вже канікули кінчаються.
І вже уроки починаються.
Вже перший дзвоник пролунав.
Усі знання нам нагадав.
Наступного літа чекатимемо.
І знов усі весело гратимемо.
 
 
Книга
 
Стоїть книжка
на полиці,
Дехто думає:
”Дурниці”!
Навіщо мені книжка?!
Піду пограю в “Коти — мишки”.
Книги — книги,
то нудота.
Щось читати
 неохота.
Навіщо вони
взагалі?
Не цікаві та нудні.
Та придивись
 гарненько.
Читати —
навіть цікавенько.
Тут стільки пригод різних:
принцеса — красуня
і чаклун грізний.
Країна нам досі
 невідана.
Таке все чудне
й незвідане.
А скільки мудрого
 в ній
з неї черпаю в розум
я  свій.
Тож не забувай про книгу.
Друже.
Читай, люби і цінуй її
дуже.


 


понеділок, 16 січня 2017 р.



Сьогодні  я  познайомлю  вас  із  фронтовою  поезією  волонтера -  Інги  Безушко ,чудової. ніжної,  і  водночас  сильної  і  безстрашної  жінки .






Про  себе


   Миле, лагідне створіння, ніжна, крихка істота яка опікується всіма навколо... Беззахисна, слабка стать...

Такими нас звикли бачити, такими маємо бути...

Та лише не зараз.. Коли ворог вбиває і калічить наших хлопців, коли ми змушені пояснювати нашим дітям що таке війна... Ми стали жорсткими і безстрашними. Готові днями і ночами шукати, збирати, пакувати допомогу для наших захисників. Ми рвемось у пекло, не думаючи за власну безпеку спішимо вдягнути і нагодувати хлоп'ят на фронті.

Всім серцем ненавидимо кривдників, готові щомиті стати пліч-о-пліч з солдатами щоб захистити нашу землю, наше майбутнє, дітей... Безкорисні і впевнені в собі і своїх силах. В наших очах вогонь, а в душі переживання, якими не поділимось, не видамо, які там і залишаться. Нас через край переповнюють емоції, бажання бути корисними, прагнення рятувати і допомагати. Це ми не спимо ночами і молимось, ми чекаємо всіх і кожного вдома, віримо всім серцем що добро переможе. Незламні і загартовані, ладні йти під кулями у невідомість щоб впевнитись що все добре...

                        З поетичного  зошита


Чорнити світлу душу може кожен
Жбурля багно у втомлене лице
А зрозуміть не кожен її зможе
І не розкаже вам ніхто про це
Топтали в бруд, мішаючи з плітками
Кидали камінь в хвору спину
В колеса пхались чорними гілками
На совість вішали чиюсь провину
Чи мало світу щоб обговорити?
Нема людей що хочуть слави?
Не варто бруду знов на когось лити
Бо це не жарт і зовсім не забави
Лишіть у спокої і не тривожте душу
Тут я ніхто, живу я на Війні
Нікому я невинна і нічого я не мушу
І все чим я живу зачинене в мені.









А кожен з нас впливає на людей
Хтось як снодійне, хтось адреналін
Хтось болем в серці запече
Хтось обезболить наче дексалгін
Комусь ін'єкція від болю чи від суму
Хтось вітаміни хтось жива вода
Я впевнена тепер лише в одному
Що не лікується в душі Війна.



Я розкажу як душі плачуть на війні
Шукаючи зупину і спокою
Моя душа звертається в мені
Коли блукаю я дорогами з війною
Не зрадьте тих які горою стали
Підтримайте і будьте з ними поруч
Вони ж на нас надію покладали
І клали руку на грудях ліворуч
Вони міцні, не буду сперечатись
Готові в полум'я йти і у воду
Але так важко з ними знов прощатись
Коли ти не впливаєш на погоду
Поговоріть, послухайте, розрадьте
Звільніть хвилину, вийдіть на зв'язок
Підтримайте щось доброго порадьте
Не рвіть тонесеньких життя ниток
Вони теж плачуть, мріють і бажають
Їм теж болить хоч і міцні вони
Повірте що вони понад усе кохають
Не дивлячись на біль і страх Війни.






Зів'яв в саду гіркий полин
І плачуть за вікном дощі
Загинув знов у мами син
А ви і досі без душі?...
І тихо стогне вітер в хмарах
А побратими сльози ллють
Ви всі і досі п'єте барах
Те що з дорожчого наллють?...
Дитя маленьке на могилі
На фото батька загляда
Вам досі ресторани милі
Допоки плаче молода?
Старий дідусь несе хлібинку
Щоб воїнам передали
Собі лишивши половинку
А ви тут совість пропили?!?!
Болить, пече в грудях аж вию
Що за байдужість, це ж Війна!
Та я ще тут і я прикрию
Бо Батьківщина в нас одна....

              Одкровення


А знаєте що треба щоб бути собою?
Треба емоції. Справжні, не театральні, не вигадані. Щоб з ніг збивали, щоб через край, щоб до безсвідомості...
А знаєте що ви живі лише через те що відчуваєте? Допоки ви емоційні ви живі...
Я жива!!! Дякувати Богу!!! Я щось відчуваю, переживаю, чимось живу....


Період шквалу емоцій від того що відбувається давно пройшов.
Хтось каже що я стала беземоційна, жорстока, холодна...
То не так. Просто все в собі... Закрито, придавлено, заховано. Так легше. Справді.
Як то кажуть- система накопичення... А чи надовго вистачить?
 
Ось  так  змінює  нас  час  і  умови. Загартовують, роблять  сильними.  та  не  вбивають  у  нас  ніжність, добро  і  тепло  душі.
І так душа хотіла того спокою
Що кожен раз шукала смерті
Занадто стала я глибокою
І почуття мої такі відверті...
Болить в душі за всіх вас рана
Тривожить серце героїчний вчинок
Але настільки наша воля так бажана
Що з вами ми не йдем на відпочинок...