Сьогодні  я  познайомлю  вас  із  фронтовою  поезією  волонтера -  Інги  Безушко ,чудової. ніжної,  і  водночас  сильної  і  безстрашної  жінки .

Про  себе

   Миле, лагідне створіння, ніжна, крихка істота яка опікується всіма навколо... Беззахисна, слабка стать...

Такими нас звикли бачити, такими маємо бути...

Та лише не зараз.. Коли ворог вбиває і калічить наших хлопців, коли ми змушені пояснювати нашим дітям що таке війна... Ми стали жорсткими і безстрашними. Готові днями і ночами шукати, збирати, пакувати допомогу для наших захисників. Ми рвемось у пекло, не думаючи за власну безпеку спішимо вдягнути і нагодувати хлоп'ят на фронті.

Всім серцем ненавидимо кривдників, готові щомиті стати пліч-о-пліч з солдатами щоб захистити нашу землю, наше майбутнє, дітей... Безкорисні і впевнені в собі і своїх силах. В наших очах вогонь, а в душі переживання, якими не поділимось, не видамо, які там і залишаться. Нас через край переповнюють емоції, бажання бути корисними, прагнення рятувати і допомагати. Це ми не спимо ночами і молимось, ми чекаємо всіх і кожного вдома, віримо всім серцем що добро переможе. Незламні і загартовані, ладні йти під кулями у невідомість щоб впевнитись що все добре...

                        З поетичного  зошита

Чорнити світлу душу може кожен

Жбурля багно у втомлене лице

А зрозуміть не кожен її зможе

І не розкаже вам ніхто про це

Топтали в бруд, мішаючи з плітками

Кидали камінь в хвору спину

В колеса пхались чорними гілками

На совість вішали чиюсь провину

Чи мало світу щоб обговорити?

Нема людей що хочуть слави?

Не варто бруду знов на когось лити

Бо це не жарт і зовсім не забави

Лишіть у спокої і не тривожте душу

Тут я ніхто, живу я на Війні

Нікому я невинна і нічого я не мушу

І все чим я живу зачинене в мені.

А кожен з нас впливає на людей

Хтось як снодійне, хтось адреналін

Хтось болем в серці запече

Хтось обезболить наче дексалгін

Комусь ін'єкція від болю чи від суму

Хтось вітаміни хтось жива вода

Я впевнена тепер лише в одному

Що не лікується в душі Війна.

Я розкажу як душі плачуть на війні

Шукаючи зупину і спокою

Моя душа звертається в мені

Коли блукаю я дорогами з війною

Не зрадьте тих які горою стали

Підтримайте і будьте з ними поруч

Вони ж на нас надію покладали

І клали руку на грудях ліворуч

Вони міцні, не буду сперечатись

Готові в полум'я йти і у воду

Але так важко з ними знов прощатись

Коли ти не впливаєш на погоду

Поговоріть, послухайте, розрадьте

Звільніть хвилину, вийдіть на зв'язок

Підтримайте щось доброго порадьте

Не рвіть тонесеньких життя ниток

Вони теж плачуть, мріють і бажають

Їм теж болить хоч і міцні вони

Повірте що вони понад усе кохають

Не дивлячись на біль і страх Війни.

Зів'яв в саду гіркий полин

І плачуть за вікном дощі

Загинув знов у мами син

А ви і досі без душі?...

І тихо стогне вітер в хмарах

А побратими сльози ллють

Ви всі і досі п'єте барах

Те що з дорожчого наллють?...

Дитя маленьке на могилі

На фото батька загляда

Вам досі ресторани милі

Допоки плаче молода?

Старий дідусь несе хлібинку

Щоб воїнам передали

Собі лишивши половинку

А ви тут совість пропили?!?!

Болить, пече в грудях аж вию

Що за байдужість, це ж Війна!

Та я ще тут і я прикрию

Бо Батьківщина в нас одна....

              Одкровення

А знаєте що треба щоб бути собою?

Треба емоції. Справжні, не театральні, не вигадані. Щоб з ніг збивали, щоб через край, щоб до безсвідомості...

А знаєте що ви живі лише через те що відчуваєте? Допоки ви емоційні ви живі...

Я жива!!! Дякувати Богу!!! Я щось відчуваю, переживаю, чимось живу....

Період шквалу емоцій від того що відбувається давно пройшов.

Хтось каже що я стала беземоційна, жорстока, холодна...

То не так. Просто все в собі... Закрито, придавлено, заховано. Так легше. Справді.

Як то кажуть- система накопичення... А чи надовго вистачить?

 

Ось  так  змінює  нас  час  і  умови. Загартовують, роблять  сильними.  та  не  вбивають  у  нас  ніжність, добро  і  тепло  душі.

І так душа хотіла того спокою

Що кожен раз шукала смерті

Занадто стала я глибокою

І почуття мої такі відверті...

Болить в душі за всіх вас рана

Тривожить серце героїчний вчинок

Але настільки наша воля так бажана

Що з вами ми не йдем на відпочинок...