Популярні публікації

понеділок, 30 березня 2015 р.





До  Всесвітнього  Дня  сміху

 
Перед  сміхом  ніщо  не  встоїть…

М. Твен

   Світ сміху – це  надзвичайний   світ. Це світ, у якому   весело  і  затишно,  це  світ,  який  допомагає  нам  відкинути  тривоги , негаразди  і  відтанути  душею.   Французький письменник Віктор Гюго сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя».
Батьківщиною  першоквітневої  гуморини  по  праву  вважається  Одеса – місто , де  жили  і  писали  свої  гумористичні  повісті  Ільф  і  Петров.

 Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину   потрапляє   багато хорошого, позитивного. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.
А  ви  знаєте, що  людині . щоб засміятись,  потрібно напружити  17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому  давайте  будемо   завжди  усміхнені  і  веселі.

 Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».
Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові і черв’як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», - застерігав він людей.

У благородному місті  Габрово  на всесвітньо відомому будинку сатири і гумору викарбувано девіз: «Світ вцілів – бо сміявся».

Українці завжди були щедрими на гумор і сатиру. Вони  ніколи  не     шкодували  барв, щоб висміяти ледарство, брехливість,  зажерливість, гординю.   Безжальний  сміх  гірше  кропиви   пече  та  дошкуляє …жалить  не  жаліючи  .  Гарний  сміх – чудодійні  ліки,  які  лікують    від  багатьох  хвороб   так   надійно  та  ефективно,  що  кращих  ліків  годі  і  знайти.

  Сміх людський — чудесна штука.
Він — мистецтво і наука.
Він — в житті і для життя.
Із потворного й дурного
Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б'є, не мучить,

Він на світі жити учить.

 П.Глазовий
 
 

Із  сатиричного  клунка   Юрія   БЕРЕЗИ:   поета -   сатирика  Рівненщини

 

«Гумор  писати – не  по  горобцях  стріляти»

Ю. Береза

 

Лауреат Рівненської просвітянської премії імені Г. Чубая. Лауреат премій ім. Остапа Вишні, Григорія Чубая, обласної  Нобельської премії. Член Національної спілки письменників України. Нагороджений Грамотою Міністерства освіти і науки України.

 

СКРОМНИЙ ТАЛАНТ

 Подеколи у дзеркало
Він дивиться –
І кривиться:
– О доле мила,
То де ж ті крила?

 
СИНОПТИК

 Погляда на хмари,
Прикидає дату,
Коли грім ударить
У сусідську хату…

 
З ЕЛІТНОЇ ФЕРМИ

 По-світськи
Одягається,
По-свинськи
В люди пхається.

 
Бігбордівське

 Він  порядок  наведе,
А  вона  працює..
А  воно,  шановні,  де?
А  воно  працює.

 Про  славу

Слава  цяцькою  здається,
Та  це  чорт  стовусий:
Загнуздаєш – насміється,
Даси  волю – вкусить.



Сміхологія   від  П. Глазового




ВЕСЕЛІ ГУСИ

Росла собі Дуся, та й виросла Дуся,
А тій Дусі фортеп'яно купила бабуся.
Тепер ота Дуся ввечері і рано
Все співає й виграває на фортепіано.
Грає-виграває ще й співає Дуся:
— Один сєрий, другой бєлий, два весьолих гуся!
А стіна в квартирі не товста, тоненька.
У сусіда у Демида в голові дзеленька.
Раз Демид промовив: — Вийду, та пройдуся,
Та заріжу по дорозі два весьолих гуся...—
Жінка зразу в сльози, підняла тривогу.
Погукали телефоном «швидку допомогу».
Повели Демида хлопці-санітари,
Один сірий, другий білий — гусакам до пари
Жінка плаче гірко, рученьки ламає,
А Демид крокує браво й- весело співає:
— Билі у бабусі два весьолих гуся...
Бодай вони поздихали, а з ними й бабуся!

ГРОШІ ТРЕБА БЕРЕГТИ


Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу?
— Я уміло,— каже той,— грошенята трачу.
Научився відкладать гроші помаленьку.
Хтось купує коньячок, я беру біленьку.
Хтось купує шоколад, я купую пончик.
Хтось сідає у літак, я — в твердий вагончик.
Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім'єю,
Я з дружиною удвох... Та й то не з своєю.


МУЧЕНИК НАУКИ


Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
— Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.—
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш
.




Узявши гумор і сатиру,
 Як найгострішу нашу зброю,
Заради злагоди і миру
Об землю гепнемо бідою.

Р. Солоневський
 



 

 

 

 

середа, 18 березня 2015 р.






                  ПОЕЗІЯ - СЛОВО!..ПОЕЗІЯ - ПІСНЯ...





«Поезія любить не всіх, Поезія всім - не дається».

Бережіть поетів!

Г. Чубач

 

Чарівний, незбагненний  світ Поезії.

Мабуть, не знайдеться в світі   жодної  людини, як б не знала напам’ять хоча б одного віршованого твору,  яка  б  не  мала  свого  улюбленого  поета  душі.

Адже  коли  ти  впиваєшся  рядками,  ніби  дивним  настояним  вином,    то  хочеться   співати  і  плакати  водночас. Тоді  хочеться  читати  і  читати  відкриваючи  для  себе  щось  нове,незвідане.  неповторне, дивовижне.

  Поезія - це сум,  радість,чарівність, музика, дотик до душі, струни якої бринять від  такого  чарівного,  невидимого доторку.

 

"ПОЕЗІЯ - СЛОВО!..ПОЕЗІЯ - ПІСНЯ,

 ПОЕЗІЯ - ВІЛЬНА ДУША.

 ДЕ СЕРЦЕ РОЗКРИЛЕ - ТАМ ДУМА  ПРОВІСНА

 У ВІРШАХ БЕЗСМЕРТЯ ЗВІЩА.

                                     Д.ТЕРНІВСЬКИЙ

 
Поезія - це одна із тих небагатьох речей, які здатні змінювати тебе, світ. Часто поезія - це сповідь, молитва, порада,  це  надривний  крик  душі,  пісня,  яка  лине  разом  із  тобою  і  заходить  у  кожний  закапелок  душі, торкаючи  найніжніші  струни  і  виграючи  на  них  найніжнішу,  найчарівнішу  оту  божественну   музику  серця

 
Що таке поезія?

Це – свято:

Грає в тобі музикою слів,

Молодечо, радісно, крилато

Викресає іскру з почуттів

 
 Про поезію  в сучасному світі  дуже  часто   говорять   у якомусь  трагічному   контексті. Мовляв, занадто   дивовижний  і  незбагненний   жанр, ніхто сьогодні  не читає…Та  це  ж  не  так!!

Пишіть!!!  Не  закривайте  свою  душу,  відпускайте  її,  нехай  летить  в  чарівному  вихорі  слова,  нехай  танцює,  співає  і  плаче… а  поціновувачі  знайдуться,  я  знаю…

 
...знаю

 Я про Поезію кажу.

 ...Вона - немов сльоза,

завжди солодка чи солона.

У ній ніколи

 не вигасне і не холопе

 вогонь душі людської...
В. Ганущак



Вислови  про  поезію

 
 “Що таке поезія? – Це відчуття минулого світу і майбутнього.” Байрон,

Поезія — це не «кращі слова в гарному порядку», це — вища форма існування мови.
Йосип Бродський

 Не було епохи для поетів, але були поети для епох!
Л. Костенко


Поети  про  …поетів  і  для  поетів…
 
ПРО ПОЕЗІЮ
Поету,  кажуть,  треба  знати  мову
Та  ще  уміти  вправно  римувать.
Надхнення  і  талант  -  і  все  готове  -
Слова  самі  піснями  забринять.
 То  правда  все,  але  не  в  тому  сила,
Мені  здається,  що  не  тим  вірші
У  дні  тяжкі  серця  наші  палили,
Любов  і  зненависть  будили  у  душі.
 Бо  не  запалить  серце  точна  рима,
Яку  хтось  вимучив  за  місяць  чи  за  ніч.
Ні,  інша  сила,  буйна,  незборима,
Вогнем  і  пристрастю  напоює  ту  річ.
 Ні,  інша  сила  так  цілющо  діє,
Словам  велику  надає  вагу,
Бо  з  нею  світ  цвіте  і  молодіє,
І  світло  б'є  крізь  морок  і  пургу.
 Без  неї  рими  точні  й  милозвучні
Не  варті  навіть  драного  гроша  -
Слова  звучать  примусить  сильно  й  гучно
Лише  одна  поетова  душа.
В.  Симоненко
 


 
Бережіть поетів – бережіть!
Бо усе на світі швидкоплинне.
Не кажіть їм прикре – не кажіть,
Щоб камінням не лягли провини.
 Увійдіть в безсоння – увійдіть!
І побудьте в роздумах колючих.
Хоч піщину віри покладіть
 На страждання їхні неминучі.
 Не шукайте формул надважких,
Зупиніться перед невимовним,
Бо поети кров'ю слів живих
На вівтар кладуть себе жертовний.
 Може, завтра вже не стане їх
І калинне почорніє гроно.
У безправних помислах своїх
Не наблизьте день армагедону.
 Бо поети, світочі часів,
Із мовчання вічним проростають.
Оберніться, доки час не сплив
На пророчім, вищім небокраї.
 Ланцюги апатій розірвіть,
І у цім покраянім злиденні
Бережіть поетів – бережіть,
Бо для вас живуть вони - стражденні!
Ю. Тітов
 
І  трішки  інформації …
 Фото фрагмент : Під  час  вручення  Гранту  голови  облдержадміністрації  обдарованій  молоді  у  галузі  літератури, театрального, музичного,  образотворчого  мистецтва, хореографії, народного  мистецтва, кінематографії  сестрам  Анастасії  та  Любові  Бачинським   на  видання  власної  поетичної  збірки          « Волошкове  дитинство». М. Рівне  - 2015  рік.
 
 
 
 
Від  авторів:
  Проблема,  на  вирішення  якої  спрямовано  проект  та  актуальність  проекту.
   Людина, котра не перейнялася любов’ю до природи,  до  рідної  землі  рано чи пізно стане  простим  спостерігачем,  якому  все  байдуже.   Саме  з  такої  «маленької»  дитячої   байдужості починається байдужість велика, більш серйозна.  Тому  ми  хочемо  через  себе,  через  своє  світобачення   показати  усю  красу  нашого  поліського  краю.     Адже   допоки  ми  будемо  пам’ятати  про  своє  минуле,  допоки  в  наших  серцях     житиме  любов  до  батьків  наших,  до  свого  роду,  родини,  то  нашому  роду   дійсно   не  буде  переводу. Ми  повинні  пам’ятати  про  це.  Адже  саме  та  людина,  яка  не  дорожить  батьківським  словом,  материнською  ласкою,  бабусиною  мудрістю, дідусевою  казкою,  виростає  духовно  зубожілою.
Читачі    нашої  збірки  потраплять  у  волошковий  світ  дитинства та  насолоджуватимуться  самобутньою  красою  поліського  краю .Книга  ознайомить  читачів  із  звичаями  та  традиціями  наших  батьків,  навчить  поважати  і  шанувати  старших,  любити  рідну  мову.
 
На конкурсі «Краща книга Рівненщини» 2015 року, який тривав з 1 лютого 2014 року до 1 лютого 2015 року, визначилися    і  серед  них  книга  Р. Демчука     « Країна  казкомрій», поета  і  прозаїка, який  пише  для  дітей.
 
 
 

 
 
Серед поетичних збірок найбільш популярні:
 «Пташка з райського саду: поезії» Л.Пшеничної,
 «Осяяння: поезії» Н.Миколайчук,
 «Мелодія життя: поезії» В.Дідик,
«Миколай: нові вірші, поема-фреска» М.Берези,
 «Краплі сивої печалі» Р.Варжеля,
 «Хліб і сіль землі: поезії» С.Скрухи,
«Тобі емоції справжні: поезії» В.Самчук,
«Трофеї чи жертви?: гумор і сатира» Ю.Берези,
«Хай береже Вас Бог: поезії» А.Волошиної,
«Невивчена гладінь: поезії» Ю.Бондючної.
 
 
 
 
 
                      Поезія – високий стяг душі.
                      Небо вільне для лету  і для болю.