Популярні публікації

середу, 29 листопада 2017 р.


Книжкове  намисто  2017
Книжкове  намисто 2017

Ось  і  добігає  кінця  2017 …  Для  когось  він   приніс  удачу  та  цілий  букет  приємних  спогадів, для  когось  був  роком  розчарувань  та  несподіванок. До  наших  літераторів  цей  рік    був  прихильний.  Книжкова  полиця  краєзнавчих  видань  поповнилась  цікавими  книгами. Це  поезія  Наталії  Войтович  та    книга  віршів, скоромовок, загадок Олексія  Городного, гумор  Федора  Тарасюка,  та  книга  цікавих  придибенцій  дядька  Марка  Анатолія  Хуткого і  роман – хроніка  Михайла  Кобилянського.
  Зупинимось  на  книзі  Олексія  Городного « Я  по  сходинках  іду». Книга  видана  в  видавництві  « Волинські  обереги»  відповідно  до  Програми   підтримки  книговидання, сприяння  книго розповсюдженню  та  популяризації  історичних  досліджень  у  Рівненській  області  на  2015 – 2017  роки, затвердженої  рішенням  обласної  ради.
    Книга  адресована  малечі  - дошкільникам  та  дітям  молодшого  шкільного  віку. Хоч  її  широко  можуть  використовувати  батьки, вихователі  , вчителі. Гарно  ілюстрована, з барвистою обкладинкою,  вона  з  першого  погляду  притягує  до  себе. Має книга  чимало  розділів.
 Давайте  поринемо у  самий  улюблений  світ  майже  всіх  малюків – світ  вихваляння

В  зоопарку
У  зоопару – просто ах! –
Мені  вклонився  сам  жираф!
Й  медвідь  підходив  без  упину,
Щоб  я  йому  погладив  спину.
На  диво  збігся  всенький  люд:
Мене  катав  горбань- верблюд!
І  лев, хоя  вдачу  мав  злостиву,
Дозволив  взятися  за  гриву!

Грибки

І  тут  грибок,  і  там  грибок,
І  кожний  скупаний  росою.
Я  їх  збирав  у  козубок,
Ні, не  збирав- косив  косою !

А  дома  зирк  у  козубок –
І  аж  струснув  русявим  чубом:
Та  де  ж  він, де  він,той  грибок,
Що  я  знайшов  його  під  дубом.




 Помічник

Полінце – раз, полінце – два…
Це  я  труджусь  у  днину  літню,
І  без  хвальби  скажу  всім  вам:
Я  сам  заповнив  всю  дровітню!
Це  діло  звичне  і  просте,
Я  так, повірте, розходився,
Я  не  скажу  вам  лиш  про  те,
Що…сон мені  такий  приснився!

Везунчик

Правічним лісом  я  ішов,
Красу  я  бачив  там  казкову.
А  ще  в  тім  лісі  я  знайшов

На  щастя  золоту  підкову.

Я  дома  нею  підкував…
Блоху!  Ви  чуєте, як  цока?
Я  їй  сідельце  змайстрував!
А  їхати – зовсім  не  морока!



Ось,  якось  так,  як  пише  сам  Олексій  Остапович:
Слово
  тулиться
     до  слова.
З  слова –
       мова
           і  розмова…

Тож  придбайте  цю  чудову  книжечку  і  пориньте  у  чудовий  світ  СЛОВА!!!!

А  Олексія  Остаповича  ми  вітаємо  із  новою  книгою  та  зичимо  міцного  здоров’я  та  творчого  натхнення
Чекаємо  нову  книгу!!!!