Популярні публікації

вівторок, 27 травня 2014 р.

Міжнародний день захисту дітей





 










 
Дитині
Ти питаєшся, дитино,
Що треба любити –
Полюби ту міць, що каже
Сонечку світити.
А відтак вітця і неньку
Любити потреба –
Бо вони тобі опіка,
Придана із неба.
Полюби людину бідну,
Наче свого брата –
Най будуть тобі ще милі
Край рідний і хата.
Полюби в природі квіти,
Всю красу, всі дива –
Серцем обійми вселенну,
А будеш щаслива.
Уляна Кравченко


Учися,  дитино, бо  вчитися  треба!
Учися, голубко, най  розум  не  спить,
Най  серце,  і  воля,  і  дух  росте  в  силу,
Най  книжка  розкрита  любові  навчись
Учися, дитино,бо світ сей не батько,
Широкий, розлогий, мов поле в степу;
Знайти в нім дорогу той певно потрафить.
Хто власну в майбутнє торує тропу!
Учися, дитино, бо доля не мати,
Шукать її треба – сама не знайде;
Лиш той її має, той щастя зазнає,
Кому розум сонцем в голівці знайде!
Учися, дитино, Бог буде з тобою,
З любов’ю тебе шануватиме світ;
Учися, щоб сіять добро поміж люди, -
І житимеш вічно, не згине твій слід!
Учися, дитино, бо вчитися треба,
Шукай сонця правди, най розум не спить:
Того, що навчися, - воді не залити,
Не взяти розбоєм, вогнем не спалить!

Володимир Масляк

 


Садіть деревину

Садіть, діти, деревину
При хатинці рідній,
Садіть в полі і в городі,
Місце де пригідне
Садіть її над потоком,
На межі, на грядці
Та при битім чорнім шляху,
При непевній кладці.
Садіть яблуні і груші,
Сливи і малини,
Садіть всяку деревину -
Праця ся не згине.
Деревина рости буде,
Овоч красний вродить,
Перебуде тучі й бурі,
Труд ваш нагородить.
Як весною із вирію
Пташки позлітають -
На дереві гнізда зів'ють,
Мило заспівають.
Подорожній в холод сяде
При шляху при битім.
Спімне того, хто трудився,
Словом добрим тихим.
Колись і вам любо буде
На те подивитись,
Як сад буйний, ваша праця.
Овоч ме родити.
Скажіть тепер: котра праця
Більше помагає?
Тому садіть деревину,-
Най Бог помагає!
Микола Колцуняк
Діточкам
Гайда, діти, у садок!
Любо там та мило!
Скільки всяких там квіток
Сей рік уродило!
Повна рожа, мак чубатий,
Між кущами м’ята,
І барвіночок хрещатий
Стелиться до хати.
Там метелики і бджоли,
Пташки – щебетухи,
А в травиці скрізь навколо
Кузки - стрекотухи.
Сонце з неба світить,гріє,
Сяє, мов сміється,
І, як вільна пташка, мрія
До небес несеться.
Мрія, діти, золотая –
З срібними крилами,
Вона вік ваш обгортає
Пишними квітками:
Вона в Бога вам благає
Щасний вік та долю,
Добрий розум, що придбає
Знання світа й волю!
Олена Суботенко
Під вакації
Заспівала пташка в гаю:
-         Радо, діти, вас вітаю!
Вакаційний вітер віє.
      серце веселіє.
Гей, полиньте на простори,
на долини, в пишні гори, -
гарно ж вбралася землиця
наша цвітнолиця!
Тут краса, здоров’я, сила –
тут гуляй, дітворо мила,
величай тоту природу
  й Творця всього роду…
Чуєш? Пісня дзвонить в далі
і пливе в воздушній фалі;
пісня люба – рідне слово –
ти пізнай ту мову
і учись її, дитино, -
мов перлину на перлину,
ти берись низати слово
    в китицю чудову…
Не забудь серед охоти
про братів, що їх турботи
нищать, їм би трохи треба
 прихилити неба!
Сильвестр Яричевський


 

Дотепне  слово  про  дітей  від  Грицька  Бойка


Сашко
В  трамваї  переповненім
Сашко  з  м’ячем  сидить,
А  біля  нього  згорблений
Старий  дідусь  стоїть.
Хтось  до  Сашка  звертається:
-         Чи  вас  у  школі  вчать,
-         Як  місце  дати  старшому,
-         Як  старших  поважать?
-         Та  вчать, - Сашко  відказує,-
Але  оце  якраз
Розпочались  канікули –
Ніхто  не  учить  нас!...

 
Консультант

 Весною  біля  школи
Усім  знайшлося  діло:
Самі  ямки  копали
І  деревця  садили.
Один  Мишко  тинявся
І  потирав  долоні:
Він  був  за  консультанта
У  нашому  загоні.
До  кожного  підходив,
Повчав  нас  без  упину:
-          На  дно  насипте  гною,
-         А  зверху  треба  глину!
-          Та  корінь  засипайте
Мерщій  Катюшо, Людо,-
Бо  яблунька  засохне,
Бо  яблук  тут  не  буде!
-         Авжеж,  не  буде  яблук!-
-         Промовила  Катюша,-
-         Бо  це,  як  хочеш  знати,
-         Не  яблунька,  а  груша!

 
Чому  Тимко  подряпаний

-         Чому  це  ти  подряпаний?-
Юрко  Тимка  пита.
Тимко  йому  відказує:
-         Та  я  ж  купав  кота!
-         А  я  от  не  подряпаний.
Хоч  теж  купав  свого…
-         Еге, ти  ж  не  викручував
І  не  сушив  його!

 
Ми  за  щасливе  дитинство  наших  дітей.  Ми  за  мирне  небо  над  головою

 

 І ось  грім серед ясного неба: одного разу ми   прокинулися   і розуміли, страшне  слово  війна  звучить  мало  що  не  з  кожних  вуст. Невже   дитинство закінчилося, помахало тихенько   яскравим крилом уже  минулого і сховалося, полетіло  далеко, далеко ,  звідки  нема  вороття

  Діти  дуже  болісно  реагують  на  оці  важкі,  трагічні  події. Вони  глибоко  лягають  у куточку  ранимої  дитячої  душі  і  згодом  пекучими  рядками  лягають  на  папір.


Дощі  ідуть…  нехай  собі  ідуть…
Промовить  хтось  так  тихо  і  байдуже,
Намок  асфальт…  не  в  тім  тут  суть,
Краплинки  падають  нам  в  душі.
Вже  декількох  забрали  небеса,
Жовто – блакитний  стяг  покрив  їм  тіло,
Із  кров’ю  перемішана  сльоза,
Стоїть  Майдан  і  бореться  за  Україну.
Герої  не  вмирають – просто  йдуть,
Оберігати  з  неба  неньку  нашу,
Та  хто  іще  живий,  то  бореться  ось  тут,
Й  здаватися  не  буде  він  нізащо.
Тут  можна  прокинутись  хворим,  сліпим  і  глухим,
Напевне  не  кожен  із  нас  захоче  таке  пережити,
Та  люди  вмирають,  щоб  добре  жилося  тобі,
Щоб  правда, свобода  і  мир  царювали  у  світі,
І  вірять  серця, й  стоїть  на  Грушевського  стяг,
Той  самий,  що  мертвих  людей  покриває,
Що  наша  країна  живе  і  буде  жива,
Допоки  народ  ще  її  захищає.

Кравчук  Ольга

Мов  птахи  піймані  у  сильця.
Що  заблукали  у  пітьмі.
Так  прагнуть  волі  українці,
І  гинуть  сліпо  на  війні.
Уже  не  вірять  в  обіцянки,
Не  по  душі  пусті  слова,
Не  закують  їх  більше в  рамки,
Вже  стала  мудра  голова.
Сміливо  в  бій  ідуть  повстанці
За  волю,  правду,  за  права.
І  плаче  мати  рано – вранці.
Синівську  кров  вбира  трава…
І  жаль  із  серця  ніде  діти,
Що  юні  душі  полягли.
А  їм  би  жити,  жити  б  жити,
Й  творити  рай  на  цій  землі.
А  їм  би  мріяти, любити,
Навчатись, вірити, рости,
На  вільній, рідній  Україні,
Садами  рясними  цвісти.

Хомич  Оксана.





Фотоподорож


 « Країна  дитинства – країна  казкова»







 
 











 

 
 


 

 
 





 

 
 



 

 


Дитинство  казкове,
Дитинство  чудове,
Веселе, співуче,
Квіткове, книжкове.

 Ми  прагнемо  миру,
Ми  любимо  сонце.
Що  лагідно  зранку
Гріє  віконце.

 Ми  діти  країни,
Країни  - України,
Великої, безмежної,
Вільної,  незалежної!!!

 Світлини :
Володимира  Дуляницького
та   Людмили  Босик