Людство іде вперед
змінюючись та змінюючи
історію. Сьогодні ми
сягнули величних вершин
у розвитку науки
та техніки. Та незмінною лишається материнська
любов, велика, ніжна
і велична.
Мама, матінка, матуся,
матусенька, ненька, ненечка. Скільки
тепла та ніжності ми
вкладаємо саме в це
слово, яке найпершим вимовляємо.
Саме слово МАТИ ми додаємо до
найголовніших понять нашого
життя: Україна - мати,
ненька Україна.
І
куди б не
закинула нас доля,
ми завжди в своєму серці
ніжно бережем найкоштовніший скарб — материнську ласку, любов, ніжність, відданість.
У
нашім раї на
землі
Нічого
кращого немає,Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом і печаль
Охватить душу;Стане жаль
Мені її і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...
Т. Г. Шевченко
Велике слово “ рідна
мати”!
І
горе дітям, котрим
знати
Його
ізмалку не далось.
Ростуть
вони мов на
чужині,
Хиріють
серцем в самотині.
Іван
Манжура.
Антологія української поезії " Книга про матір" зігріє душу кожного, хто її читатиме. Книга буде слугувати збереженню і примноженню наших духовних цінностей , буде сприяти вихованню підростаючого покоління у шані та повазі Матерів та Материнства.
У виданні вперше тематично підібрані твори 232 - х українських поетів, що присвячені українській матері, яка на важких роздоріжжях історії самовіддано бореться за добро і світло в житті своїх дітей, за продовження роду, а значить - за збереження і відродження української нації.
З книги
Мамо, я навчився писати.
аби не скінчався мій лист до тебе.
Мамо, я розмовляти навчився.
аби не урвалась молитва за тебе.
Мамо, я ходити навчився,
аби не заростала стежка до тебе.
Мамо, я любити навчився,
аби тебе стало на світі більше
Віталій Крикуненко
Лист від матері
... То нічого синочку,
Що в листі три рядочки,
Що до мене багато
Ти не встиг напиcати
Знаю, в тебе турбота:
Навчання і робота,
І жона молоденька,
І дитина маленька.
Знаю, віршів малеча,
Не вкладається спати:
Певне, кожне словечко
Треба в зіллі купати.
Я твої три рядочки
По чотири разочки,
Буду, рідний читати
І їх стане... багато.
Василь Василашко
Поетичне слово матерям від поетів володимиреччини
Матері
Твою
усмішку, мамо, ношу я
в дорозі
далекій.
далекій.
Твої
очі зоріють мені
крізь віки і
світи.
Моя
думка, немов золотий,
рудокрилий лелека,
До тебе, дорогої, як вітер, як
промінь летить.
Пригадую
собі твої руки
змозолені, мамо,
Твої
страдницькі днини і
ночі безсонні твої.
Побивалася ти
мов орлиця, матусю, над
нами,
Коли
хтось з нас, дітей,чи
захворів, чи так
не доїв.
А траплялось, так часто,що
ми не завжди
були ситі,
Чорний
хліба шматок ти
ділила, мов святість
між нас.
О
матусю моя, найрідніша, єдина у
світі,
Чим
віддячу тобі за
отой я заплаканий
ча
Рідна
мамо моя! Я далекими
мрію світами,
Та
про отчий поріг
не забуду ніколи
й ніде,
Де
б не був,
де б не
жив,але серцем я
зрощений з вами,
І
сюди повернусь, бо мене,
наче щастя ти
ждеш.
В
журні й радісні дні все
до тебе я думкою
лину.
Твої
очі сумні, мовби сонце, чіяють
мені.
І
здається, ти шепчеш: « Кріпися,
хороший мій сину!»
І
я сильним стаю! І
мені покоряються дні.
Іван Катрук
Мати
білить хату перед
святом,
Як
в селі це
водиться завжди.
Довго
буде щітка танцювати,
Щоб
світліше йшлося нам
соди.
Радість
обігріє ненці очі,
Смуток
їх росою оросить,
Мріялось
колись, що хата отча
Пусткою
не буде і
на мить…
Нас
же доля носить
невблаганна,
Як
осіннє листя вітровій.
Мати
білить хату…
На
світанні
Лише
білий сад вклонився
їй…
Іван Сидорчик
Немає коментарів:
Дописати коментар