Міжнародний день рідної мови в Україні відзначають із 2000-го
року. День 21 лютого 1952 року і сьогодні нагадує світовій спільноті про сумні
події в Бангладеш, коли влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони
на використання у країні бенгальської мови. У жовтні 1999-го року тридцята
сесія генеральної конференції ЮНЕСКО запровадила відзначання Міжнародного дня
рідної мови в усьому світі.
Переглядаючи
книжкову полицю сина
я віднайшла для
себе цікаву книгу
МОВА – НАРОД (
Вислови про мову
та її значення
в житті народу). Книга видана
в Києві в видавництві « Смолоскип» у
2007 році. Невеликими
буквами скромний напис,
який свідчить про
те, що книга
передана видавництву для
нагородження переможців Х
Міжнародного конкурсу з
української мови імені
Петра Яцика.
Та не це,
як на мене
саме дороге в
цій книзі. Напис це
приємна згадка для
сина. А книга…
На сторінках книги
читач знайде безліч
розмірковувань відомих і
забутих діячів політики
та культури про
важливість рідної мови
для кожної людини. Ця
книга для тих,
хто розуміє усю
важливість повернення до
власних витоків.
Упорядник збірки
учитель Олекса Тихий ( 1927 – 1984), закінчив роботу
над рукописом у 1976 році.
Збірка була видана вперше.
Декілька розділів ( « Письменники, вчені
та поети про
роль та значення
рідної мови, інші
розділи « Тарас Шевченко
про мову», « Доля
української мови в
історичному плані», « Трохи
статистики» присвячені
українській мові.
Дещо
із книги…
Найбільше і
найдорожче добро в
кожного народу – це його
мова, ота жива
схованка людського духу,
його багата скарбниця,
в яку народ
складає і своє
давнє життя, і
свої сподіванки, розум,
досвід, почування.
П.
Мирний
Мова – наша зброя,
якою ми служимо
народові, що нас
породив, вигодував і
виховав. Мова – втілення думки.
М. Рильський
Діставши з
молоком матері готовий
дар, українське народне слово, Шевченко підніс
його своїм генієм
до рівня блискучої
літературної мови в
ряду світових літературних
мов…
П. Плющ, «
Історія української літературної
мови»
(підручник для студентів), Київ, 1971. Ст.297 – 304.
Ну що
б, здавалося, слова…
Слова та
голос – більш нічого.
А серце
б'ється - ожива
Як їх
почує!.. Знать од
Бога
І голос
той, і ті
слова
Ідуть меж
люди!!!
Т. Г. Шевченко,
« Повне зібрання творів
в 10 томах», т. 2,Київ,1957. Ст.85
Мово рідна,
слово рідне,
Хто вас
забуває,
Той у
грудях не серденько,
Тільки камінь
має.
С. Воробкевич
Дорогий маленький читачу!!!
Тобі
напевне добре відома
книга Дмитра Білоуса
« Диво калинове». У 1990
році книгу було
відзначено Державною премією
України імені Т. Г. Шевченка. Якщо тобі
любий друже поталанило придбати
цю безцінну книгу,
то я думаю,
що ти прочитав
її від початку
до кінця і
відкрив для себе
такі незбагненні речі,
про які досі
і не здогадувався.
Автор розкриває красу
рідного слова, його
велич та неповторність.
Як прислів’я
чудове,
Йде від
роду до роду,
Що народ – зодчий мови,
Мова – зодчий народу.
Рідне слово
Ти постаєш в ясній
обнові,
Як пісня, линеш, рідне
слово.
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська
мово!
Несеш барінь гарячу,
яру
В небесну синь пташиним
граєм
І, спивши там від сонця
жару,
Зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне
гроно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить
червоно
В сім’ї
великій, вольній, новій.
Чари барвінкові
У мови – чари
барвінкові,
Аж сяють барви
веселкові –
Разки,вінки
словосполучень,
Прислів’їв. Висловів і
фраз –
І знаєш їх, вживав не
раз,
Але береш, як вічний
учень,
І слухаєш рядки пісенні,
А бачиш все, немов на
сцені:
«Несе Галя воду,
Коромисло гнеться.
За нею Іванко,
Як барвінок в’ється».
У мові – чари барвінкові:
Печаль і радість в
ріднім слові.
Із ним і в пеклі ти і в
раї.
І просто серце
завмирає.
Коли забув ти рідну мову
Коли забув ти рідну
мову,
Біднієш духом ти щодня,
Ти втратив корінь основу,
Ти обчухрав себе до
пня.
Коли в дорогу ти збирався,
Казала мати, як
прощавсь,
Щоб і чужого научався,
Й свого ніколи не
цуравсь.
Дивне розмаїття
Друже милий, ти помітив
До краси людську любов?
Скільки є на світі
квітів –
Стільки є на світі мов.
Холоди чи хмари грізні
–
Розцвіли в погожі дні
Квіти різні, ранні й
пізні,
Восени і навесні –
І червоні, як троянди.
І рожеві, як піон,
І зелені, як лаванди,
І фіалкові, як сон.
Так і мови: ті, мов
квіти,
Що буяють між осель,
Інші – ті, що рвуть
граніти
Ломикаменем між скель.
На душі в людини свято:
Як чудово, що вони
Різні всі, що їх
багато,
Квітів сонця і весни.
У барвистім розмаїтті
Мови – дивна дивина.
Порожніш було б на
світі –
Зникла б навіть хоч одна.
Дуже сильна – ти
помітив? –
До краси людська любов.
Скільки є на світі
квітів –
Стільки є на світі мов.