Популярні публікації

четвер, 19 листопада 2015 р.

 
 
 
 
Ось  вона! Довгоочікувана!!!  І  яка   чарівна, барвиста, пахне  фарбою… !!!
 Не простий  шлях  у  цієї  збірочки. Дорога  її  розпочалась  із  Всеукраїнського  конкурсу   дитячої  творчості  « Дитячі  історії  про  найголовніше»,  де  отримала  належну  підтримку  і  перемогу,  і  до  гранту  голови  Рівненської   облдержадміністрації  обдарованій  молоді  у  галузі  літератури, театрального, музичного,  образотворчого  мистецтва, хореографії, народного  мистецтва, кінематографії.
   Книжечка – саморобка  « Волошкове  дитинство»  сестер  Анастасії  та  Любові  Бачинських,  вражала  не  лише  змістом,  а  й  чудовим  оформленням.  Прекрасні  малюнки,  витинанки – роботи  обдарованих  дівчат. 
Ось  так  виглядають  розділи  збірки.
 




 
Ось  таке  чарівне  оформлення  має  збірочка



   Беручись  допомагати  дівчатам  в  написанні  проекту,  я  була  впевнена, що   перемога  буде  наша.    Ця   самобутня  збірочка – розповідь  про    звичаї  та  традиції  наших  батьків.  Вона  вчить   поважати  і  шанувати  старших,  любити  рідну  мову,  край, де  народився  і  виріс.
      А  для  мене,  це  не  абияка  радість. Ще  одна  книга   додалась   до  букету  талантів,  які  я  мала  змогу  хоч  трішки  підтримати.
 
 
Та  це  радість  не  лише  для  мене, а  й   для  усіх  тих,  хто  приклав  певні  зусилля , аби  збірочка  та  інші  книги,  які  видані за  кошти  гранту  побачили  світ.
Це  наші  літератори :В. Мазаний, І. Сидорчик, О. Городний   і  «хрещена  мати»  усіх  проектів 
 В. Пінчук.
 
 
Дещо  із  розкішного  букету:
Із  збірки  « Волошкове  дитинство»
 
Живе  в  мені  дитинство,
Живе,  цвіте  і  б’ється.
Біжить, мов  кінь  вогнистий,
Немов  перлинка  в  серці.
Наповнене  красою,
Дзюрчанням  джерела,
Умите  все  росою
І  квітами  добра.
Ці  спогади  найкращі,
Миліші  від  усіх.
Вертають  світ  на  краще
І  добре  для  усіх.
Живе  в  мені  дитинство,
Живе.  Цвіте  і  б’ється.
Біжить.  Мов  кінь  вогнистий,
Немов  перлинка  в  серці.
 
 
 
 
 
Про  вибір.
Олена Булан.  із  книги  « Нитка  реальної  фантастики»
 
Я маю добре-знайомих-але-не-зовсім-друзів, але лише одного цікавого-TOWER-друга.
Я дивуюсь голосом Великої Опери, але приймаю лише хриплий голос чесності.
Я бачу навколо чисті ріки Брехні, але вмиваюсь брудним струмком Правди.
Я гріюсь штучним світлом високовольтних ламп, але замерзлими пальцями розкладаю Багаття.
Я маю в кишені папірці-гроші, але ношу подерті джинси і старенькі кеди.
Я гуляю безкінечними вулицями Міста, але відпочиваю за його межами.
Я бачу Долею розбиті Серця, але вірю і пишу про Мрію.
Я дивлюся на неоновий захід, але відчуваю міріади живих Зірок.
Я Заручник. В’язень. Можливо. Але вибирати ще вмію.
Я РОБЛЮ ВИБІР! І ЖИВУ ЦИМ!
Я будую довгі магістралі свого життєвого шляху, але ходжу побитими стежками.
Я зводжу височенні будинки, але живу на землі.
Я літаю в гості до Місяця, але провідую своїх сусідів.
Я додаю не роки життя, а життя до років.
Я збираю уламки розбитої Мрії, але не зупиняюсь і крокую далі.
Я відвідую фестивалі, але знаю, що справжня музика та, що бере початок у мені.
Я фотографую Щастя, а не сміттєві баки.
Я вмію танцювати вальс, але мій найкращий партнер – осіннє листя.
Я маю велику електронну бібліотеку, але читаю старі та пожовклі книги.
Я ношу протигаз, але не втрачаю Надії ще раз зробити ковток чистого повітря.
Я приймаю світ, але це не означає, що я його підтримую.
Я бачила смерть, але це ще не означає, що померла я.
Вибір – ось хто диригує моєю симфонією життя і саме він є тією щасливою і вічною миттю, що мине.
Занадто багато «я», але це чесно, бо говорити «ми» може лише самовпевнена особа.
Я роблю вибір і змінюю світ із свого маленького «я».
 

    Дуже  хочеться,  щоб  поруч  із  талантом  завжди  поруч  ішли  розуміння,  любов, повага, підтримка, порядність. І  нехай  оминає  талант  заздрість, лицемірство,  двуликість.