Популярні публікації

пʼятницю, 3 серпня 2018 р.



Олеся  Піднебесна…
Ця захоплена поетичною творчістю жінка вже давно засвітилася на літературному обрії Володимиреччини. І треба сказати, слово для неї не  просто  засіб  для  спілкування, а й засіб передачі  відчуття, розуміння світу, зрештою – втечі від самотності у нинішньому на перший погляд райдужному, а насправді – прагматичному, навіть жорстокому  світі. 
 Її поезія нагадує прохолодну свіжість вранішнього серпанку, тихий шепіт трав. І проростає вона з  правди, і проливається у глибінь душі.
 Хтось  скаже, що ще не все у неї витончене, не настільки майстерне, як у визнаних майстрів слова. Але ніхто не заперечить, що поезія – це її душа, перелита у слово,  її  пісня,  її  плач  і  надривний  крик. Усе  це  відчуваєш,  читаючи і перечитуючи легкі, як подих вітру, її вірші. І хочеться разом із автором тужити, плакати  і  радіти, вишукувати  у собі і в оточенні все те, що  підносить і окриляє, тримає на бурхливих хвилях життя і не дає потонути  серед цих не завжди лагідних хвиль.
 Тож зазирнімо у поетичний світ Олесі Піднебесної. Вона так багато нам  скаже, і полонить наші душі, і поведе-понесе у широкий світ – і світлий та  чесний, і жорстокий та цинічний водночас.
Ходімо ж!..
                                   О. Городний









Українське  слово


Моя  ти  мово  солов’їна,
Розкішна, з вишуканим словом.
Серед  слов’янських – як  перлина,
В  смагардовій  оправі мова!

Дзвінка  і  ніжна  у звучанні;
В  ній  шепіт лісу, голос грому,
Пташиний спів у небі зрання
І стоголоса радість дому.

О, рідне  слово  українське,
Прекрасне  й  чисте, як  роса!
Мов  діамантові  краплинки
Вуста  осяють. Це – краса!



Знайти незвичайне
в звичайних речах

Знайти  незвичайне  в  звичайних  речах,
У  променях  сонця, що  нас  зігрівають,
У  тих  життєдайних  і  щедрих  дощах,
Що  рясно  із  неба  усе  поливають.

У  паростках  зерен – продовження, вічність,
У  днях  подарованих – диво  життя.
У  всьому поєднана  вища  кармічність,
Яка нас веде по землі в небуття.

Тому  наші  дії, бажання, думки
Вкарбовані  будуть  у  книгу  життя.
Відійдем  назавжди, минуться віки,
Та  власне  кільце  в ланцюгу ти протяг.

Осіння  акварель

Примарна  радість  бабиного  літа…
Забутий, втомлено  стоїть  рояль…
Тендітна  постать  пензликом  розмита,
Ген  журавлі  летять  і  кличуть  в даль.

Як  довго  сподівалась я  на  диво,
І  сонце  дарувало  ще  тепло.
Складеться  все і гарно, і щасливо,
Здавалось  серцю,  та – пройшло.

На  айстри чимось  схожі  хризантеми,
Як  і  на  справжні  літні  дні.
У звуках музики – прощальні  теми,
 А очі в дзеркалі сумні-сумні.

Боротьба

Життя  минає  в  самоті,
Що  ж  тут  поробиш? Так  бува.
Скінчився  день  і  відлетів,
Зів'яла  скошена  трава.

Скуштуєш  болю  гіркоти,
Щоб  зрозуміти,  що  й  по  чім.
Так  склалося. Не  обійти
Того, що  суджено  у  нім.

Бажання  наші  не  завжди
Здійснитись можуть, як  гадав.
У збанок  чистої  води
Для себе хто б не набирав?

Боротись треба до кінця.
З  невдачами йде порожнеча.
Та  втома обняла борця,
Все  більше  нагинає  плечі.

Поетичний  дар

Чим є великий поетичний дар?
Окрилення дає чи  він – тягар?
В житті нелегкому людини –
Віддушина в важкі години,
Глибоких роздумів, страждань,
Мрій і на краще сподівань,
Чистого  серця  поривань?

Від Бога відповіді нам –
Вища  гармонія  словам.
Дорога в вірі і любові,
Життя, збудоване у Слові.
За все колись нас запитають,
 Найбільше – тих, що більше знають.

Для  найменших

Ранок

Мандрує  місяць-молодик
По небі темному до ранку.
Проснулось сонце – і він зник,
І дітям час вже до сніданку.

Горнятко тепле молока,
Із медом булочка м’яка,
Ще – яблуко смачне, рум’яне;
Тоді і гратись сили стане.

Про  зайчика

По  холодному  сніжку
Скаче  зайчик  в  кожушку.
Кожушок зимовий, білий,
Щоб  не  бачили  злі  сили.
Лиш  слідочки  залишились,
Де  кущі  ягі́д  схилились.




На перший погляд – звичайна жінка. Не раз бита долею, не  зігріта досита любов’ю та ласкою. А скільки у ній мудрості і сили! Яке у неї величне бажання допомогти, підказати, застерегти від помилок у житті!
 Ось кілька крапельок життєві мудрості від Олесі Піднебесної.


***

Чекаєш ти від долі подарунків
І свят щоденних у своїм  житті?
Дивись, щоб не ховатись за лаштунки
І сліз не лить в скорботній самоті.

***

Усім нам у житті чогось бракує,
І це велика безконечна метушня:
Хтось їсть ріденький супчик і жалкує,
А в то́го діаманти – дріботня.

***

Яким мірилом міряєш людей,
Тим і тебе оцінять інші.
Зведеш усе до статків і грошей,
То й сам не вартуватимеш ти більше.






Немає коментарів:

Дописати коментар