Жогло Микола

 

 

 « Наш  обов’язок – піклуватися  про  духовне  здоров’я  наших  дітей. Бо  від  цього залежить  якість нашого  майбутнього  життя  і  якість  життя  майбутніх  поколінь. Кажуть,  усе  на  світі  тимчасове,  лише  душа  вічна. Удосконалюймо  її!»

                                             Микола  Жогло.

 

     Життєва  стежка  Миколи  Жогла пролягла  з  Хиноч,  а  доля  подарувала  йому  не  лише  любов  до  творчості,  а й  властиву  творчій  натурі  вимогливість  до  всього,  з  чим  зводить  життя. Тож  якщо  свою  другу  поетичну  збірку  « Стежиною  пам’яті»,  він  назвав  ще  й  по – іншому "Власна  філософія»,  то  це  не  забаганка  автора,  а  внутрішнє  поривання  майстра,  який  шукає  істину  у  суєтному  світі.

      Микола  Жогло  цікавий  творець  поетичної  мініатюри. Багато  його  чотиривіршів  і  зворушують,  і  змушують  всерйоз  замислитися  над  сутністю  земного  щастя. Автор заставляє  нас  задуматись над  тим, яку  ж  дорогу  вибрати  в  житті,  щоб  спізнати  смисл  людського  щастя,  людського  буття.

Член МАКу(Мистецької Асоціації м.Кузнецовськ) 

                          *       *        *         *

 Якщо  не  знаєш – не  придумуй,

Якщо  не  вмієш – не  берись.

Якщо  відважився – подумай,

Якщо  не  бачиш – зупинись.

                    Якщо  відстав – наздожени,

                    Якщо  все  втратив – не  здавайся.

                    Якщо  болить – біль  прожени,

                    А  маєш  все – не  зазнавайся.              

                      *       *         *          *

Якщо  вогні  досвітні

                           засвітились,

Мені  здається, це  хтось

                          народився.

Якщо  під  вечір зорі

                        затремтіли -

Це  хтось  хороший

                       в  небі  поселився

                      *         *          *         *

  Просто  зустріч.

       Погляди.

                 Думки.

 Мрії.    Потяг.

     Роздуми.

           Бажання.

 Дотик  серця  з  потиском

          руки.

Слово. Радість.

       Посмішка.

                  Кохання.

В  житті  людини  Микола  Жогло   надає    мистецтву  надзвичайно  велику  роль – роль творця  людської  душі,  м’якої  і  ніжної,  здатної  співчувати,  любити,  тонко  відчувати  красу і  бути  не  байдужим  до  чужої  біди.

«найбільшим  людським  багатством  є  спілкування  з  мистецтвом,  бо  воно  удосконалює  людину  і  духовно  возвеличує»