Олексію Городному - 60!
30 січня, в
цю чудову зимову
пору
зустрічає свій
ювілей
журналіст районної
газети
"Володимирецький вісник "
Олексій Городний.
Сьогодні рівно 60 у Вашому житті минає,
А скільки їх ще на шляху, про це ніхто не знає,
Тож зичимо в здоров’ї вік довгий прожити,
Щоб усіх на сторіччя могли запросити,
Щоб у мирному небі Вам сонце всміхалося,
А всі Ваші мрії та плани збувалися,
Хай здоров’я, щастя і достаток
Сиплються, як липи цвіт,
Хай малює доля з буднів свято,
А Господь дарує ще багато літ!
Публіцист він і
поет.
Якщо все зібрати
вкупу,
Гарний
бачиться букет.
Знає нарис і есе.
Голова – енциклопедія.
Гарно пише він
про все.
Для дітей –
прекрасну казку
Для закоханих –
вірша
Дивуватися не треба
Бо така його
душа.
ЕДЕМ
Встаєм, спіткнувшись, й знов
уперто йдем.
Й
себе питаєм: « Як його
знайти?
Як , не зблудивши,
В сад отой
пройти?
Він, може в
злоті славний
наш Едем!!!»
Хапаєм, множим, горнемо
й гребем…
В кишені, в
поли…
Й вибившись
із сил,
Лишаєм скарб свій…
на краю могил!...
За
що ж похвалять
дочки і сини?
З
те, що в хащах
бродять і вони?
Ніщо – скарби і
золото,
й фетиші!
Скарб найдорожчий – золото душі!
Оригінальний, цікавий поет, перекладач. Його твори
для дітей притягають до себе правдивістю, безпосередністю.
Цікаві , легкі і
його переклади .
Прогулюється півник подвірям: на голові червоний гребінчик, під носом
червона борідка. Ніс у Петька гострястий, хвіст у Петька хвилястий, на хвості
узори, на ногах шпори. Лапами Петя сміттячко розгрібає, курочок з курчатами
скликає:
-Курочки –чубарочки! Непосиди-хазяєчки! Руденькі-рябеньки!
Чорненькі-біленьки! Збирайтеся з курчатами, з потічками-малятками, я вам
зернятко знайшов!
Курочки з курчатками зібралися, заметушилися; зернятком не поділилися, -
посварилися.
Петрик - півник непорядку не любить – тут уже всіх помирив: оту – за
чубчик, того – за хвостик, сам зернятко з’їв, на пліт злетів, крильми замахав,
на все горло загукав: «Ку –ку-рі-ку!»
Легко,з певним
гумором, написані його
вірші – загадки.
У кожної людини
в житті є улюблений письменник або поет. Його твори ми здатні перечитувати по
декілька разів і від цього вони стають ще улюбленішими. Таким поетом для
багатьох дітей і для мене став Олексій Остапович Городний.
Вірші, потішки, загадки , Олексія Остаповича просто
випромінюють ту дитячу щирість,
наївність і радість. Ці твори завжди органічні і гармонійні із станом поета і
цим вони так припадають
до смаку дітям вже багато
років.
Я ніколи не
забуду мою першу зустріч з Олексієм Городним. Відбулася вона у
бібліотеці, влітку. Олексій Остапович так щиро і без прихованості розказував
про своє дитинство, життя, відповідав на наші запитання. Мене вразила його відкритість, з якою він надавав майстер —
клас по
журналістиці. Ми почули про всі недоліки і переваги цієї професії, але те з якою насолодою Олексій Остапович розповідав
про це все, дало нам зрозуміти, що він та
людина, яка любить своє життя і справу
попри все. Я думаю, що кожному з тоді присутніх у серце вселився той оптимізм і
доброта, які випромінював Олексій Городний.
Я впевнена, що
Олексій Остапович ніколи не втратить ту
велику любов, повагу і
славу його читачів та власний оптимізм і любов до всього світу. Адже таких
людей, як він залишилося не так уже і багато. Людей із справжньою Божою іскрою
в серці і очах!
Світлана Дяк
Вірші – загадки
Вибіг в поле колобок,
Нашорошив довгі вуха,
Сів і щось уважно слухав.
Потім травки він погриз
І… сховався знову в ліс.
- То не колобок!
Й не м’ячик!
То у полі
снідав ЗАЙЧИК!
І сьогодні,
як і вчора,
Мчить лисиця
– чорна – чорна.
Не гуляє –
поспішає:
Колобочка доганяє.
Ну а він –
біжить, сміється,
В чорні
лапки не дається:
Через річку,
понад луг,
Сипле золото
навкруг.
- Ой, дідусю! Та лисиця –
Темна НІЧКА
– чарівниця.
А сріблястий
колобок –
СОНЦЕ,
кругле, мов клубок.
Круглий,
гожий, невеличкий,
Народився в
теплій пічці;
Він від діда
утік,
Він від баби
утік;
Від ведмедя
він утік,
Скік –
лисичці на язик!..
Ой, біжить
до нас Дружок:
-
Гав-гав-гав!
То – КОЛОБОК!
