І гіркота пече полинна..

« У  людства  повинно  бути  майбутнє»

М. Реймес

26 квітня 1986 року.

О першій годині 23 хвилині 40 секунд,  перервавши  безтурботний  сон, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС  пролунав  вибух,  який  повернув  людське  життя  на  “до”  і  “після”.

Біда, горе, безвихідь  і  розпач  отруйною   стрілою влетіли  в  наше  життя.  Назавжди...

Людство  прагне  Всесвіт  осягнути
І  себе  у  ньому  зрозуміть.
А  тривожне  "бути  чи  не  бути?"
Страшно  над  планетою  висить.
На  землі,  у  домі  вселюдському,
Протиріч  і  негараздів  -  тьма.
Будьмо,  люди,  обережні  в  ньому,
Іншого  житла  у  нас  нема.

М. Луків.  Біль  і  пам'ять

 

В  страшне  минуле  хлопчина  загляда…

Чи  не  повториться  Чорнобиля  біда…?

Витяг  із  Закону  України  “Про  статус  та  соціальний  захист  громадян,  що  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»

« … У  зв’язку  з  обмеженням  споживання  продуктів  харчування  місцевого  виробництва  і  особистого  підсобного  господарства…»

 

Чудові  яблука  у  « зоні»
Смачно  їсти  Саші  й  Тоні,
І  у  місті  і  в  селі,
Завжди  вони  на  столі.

Луків Микола    ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ

 Пристрасні  промови,  мітинговий  бум,
А  в  очах  дитячих  недитячий  сум.
Невимовним  болем  погляди  ячать,
На  обличчях  горя  й  фатуму  печать.

Мітинги,  промови,  гасла,  суєта,  -
Тоне  у  них  віра  і  мета  свята.
Атомний,  космічний  і  трагічнй  час...
Діти  ж  наші  діти,  що  чекає  вас? 

 

 

 

Луків Микола   БІЛЬ І ПАМ'ЯТЬ

Уривки
Де  б  не  був,  вертаюся  думками
У  село  до  батька  і  до  мами.
Як  вони  о  цій  лихій  годині,
Коли  так  нелегко  Україні?

Звідки  носять  воду  у  господу,
Що  збирають  з  поля  і  городу?
І  які  їм  сняться  сни  ночами
У  білявій  хаті  між  садами?

Приїжджаю.  Батька  обіймаю.
Подарунки  матері  вручаю.
Сидимо.  Тече  собі  розмова.
Сходить  перша  зірка  вечорова.

Радіола  біля  клубу  грає,
Батьків  погляд  за  вікном  блукає.
І  мережать  борозни  чоло:
-  Як  це,  сину,  статися  могло?

Я  мовчу.  А  що  мені  казати?
Пояснити  й  оцінити  як?
Теплохід  "Нахімов",  вибух  шахти
І  чужий  біля  Кремля  літак  -

Це  не  просто  дивна  випадковість,
Є  у  цьому  логіка  сумна:
Приспано  обов'язок  і  совість,
І  розплата  грянула  страшна.

Використано  світлини  Володимира  Дуляницького