Міжнародний день захисту дітей

 

     Щороку   1 червня ми відзначаємо свято  самих  найменших   громадян нашої країни - Міжнародний день захисту дітей.   Це  є    святом  і усіх  тих, хто  піклується  про  дітей,   хто   завжди  поруч  з  ними .

     Цей день для дорослих є нагадуванням про захист прав наших дітей на життя, свободу думки, на освіту, відпочинок, дозвілля, на захист від насилля і експлуатації. Саме в дітях ми хочемо бачити здійснення всіх мрій та сподівань і заради їх щастя ми готові долати всі труднощі і перешкоди.

     Світ, у якому ми живемо, дуже відрізняється від того, в якому жили наші татусі й мами. І наші діти будуть жити не в такому світі, як наш. Запитаймо себе: а чи готуємо ми свою дитину до того, щоб вона була щасливою у цьому світі? Звичайно,  що  готуємо.  І  це  було  споконвіку…

 

 

 

Дитині

Ти питаєшся, дитино,

Що треба любити –

Полюби ту міць, що каже

Сонечку світити.

А відтак вітця і неньку

Любити потреба –

Бо вони тобі опіка,

Придана із неба.

Полюби людину бідну,

Наче свого брата –

Най будуть тобі ще милі

Край рідний і хата.

Полюби в природі квіти,

Всю красу, всі дива –

Серцем обійми вселенну,

А будеш щаслива.

Уляна Кравченко

Учися,  дитино, бо  вчитися  треба!

Учися, голубко, най  розум  не  спить,
Най  серце,  і  воля,  і  дух  росте  в  силу,
Най  книжка  розкрита  любові  навчись
Учися, дитино,бо світ сей не батько,
Широкий, розлогий, мов поле в степу;
Знайти в нім дорогу той певно потрафить.
Хто власну в майбутнє торує тропу!
Учися, дитино, бо доля не мати,
Шукать її треба – сама не знайде;
Лиш той її має, той щастя зазнає,
Кому розум сонцем в голівці знайде!
Учися, дитино, Бог буде з тобою,
З любов’ю тебе шануватиме світ;
Учися, щоб сіять добро поміж люди, -
І житимеш вічно, не згине твій слід!
Учися, дитино, бо вчитися треба,
Шукай сонця правди, най розум не спить:
Того, що навчися, - воді не залити,
Не взяти розбоєм, вогнем не спалить!

Володимир Масляк

 

Садіть деревину

Садіть, діти, деревину

При хатинці рідній,

Садіть в полі і в городі,

Місце де пригідне

Садіть її над потоком,

На межі, на грядці

Та при битім чорнім шляху,

При непевній кладці.

Садіть яблуні і груші,

Сливи і малини,

Садіть всяку деревину -

Праця ся не згине.

Деревина рости буде,

Овоч красний вродить,

Перебуде тучі й бурі,

Труд ваш нагородить.

Як весною із вирію

Пташки позлітають -

На дереві гнізда зів'ють,

Мило заспівають.

Подорожній в холод сяде

При шляху при битім.

Спімне того, хто трудився,

Словом добрим тихим.

Колись і вам любо буде

На те подивитись,

Як сад буйний, ваша праця.

Овоч ме родити.

Скажіть тепер: котра праця

Більше помагає?

Тому садіть деревину,-

Най Бог помагає!

Микола Колцуняк

Діточкам

Гайда, діти, у садок!

Любо там та мило!

Скільки всяких там квіток

Сей рік уродило!

Повна рожа, мак чубатий,

Між кущами м’ята,

І барвіночок хрещатий

Стелиться до хати.

Там метелики і бджоли,

Пташки – щебетухи,

А в травиці скрізь навколо

Кузки - стрекотухи.

Сонце з неба світить,гріє,

Сяє, мов сміється,

І, як вільна пташка, мрія

До небес несеться.

Мрія, діти, золотая –

З срібними крилами,

Вона вік ваш обгортає

Пишними квітками:

Вона в Бога вам благає

Щасний вік та долю,

Добрий розум, що придбає

Знання світа й волю!

Олена Суботенко

Під вакації

Заспівала пташка в гаю:

-         Радо, діти, вас вітаю!

Вакаційний вітер віє.

      серце веселіє.

Гей, полиньте на простори,

на долини, в пишні гори, -

гарно ж вбралася землиця

наша цвітнолиця!

Тут краса, здоров’я, сила –

тут гуляй, дітворо мила,

величай тоту природу

  й Творця всього роду…

Чуєш? Пісня дзвонить в далі

і пливе в воздушній фалі;

пісня люба – рідне слово –

ти пізнай ту мову

і учись її, дитино, -

мов перлину на перлину,

ти берись низати слово

    в китицю чудову…

Не забудь серед охоти

про братів, що їх турботи

нищать, їм би трохи треба

 прихилити неба!

Сильвестр Яричевський

 

Дотепне  слово  про  дітей  від  Грицька  Бойка

Сашко

В  трамваї  переповненім
Сашко  з  м’ячем  сидить,
А  біля  нього  згорблений
Старий  дідусь  стоїть.
Хтось  до  Сашка  звертається:
-         Чи  вас  у  школі  вчать,
-         Як  місце  дати  старшому,
-         Як  старших  поважать?
-         Та  вчать, - Сашко  відказує,-
Але  оце  якраз
Розпочались  канікули –
Ніхто  не  учить  нас!...

 

Консультант

 Весною  біля  школи

Усім  знайшлося  діло:
Самі  ямки  копали
І  деревця  садили.
Один  Мишко  тинявся
І  потирав  долоні:
Він  був  за  консультанта
У  нашому  загоні.
До  кожного  підходив,
Повчав  нас  без  упину:
-          На  дно  насипте  гною,
-         А  зверху  треба  глину!
-          Та  корінь  засипайте
Мерщій  Катюшо, Людо,-
Бо  яблунька  засохне,
Бо  яблук  тут  не  буде!
-         Авжеж,  не  буде  яблук!-
-         Промовила  Катюша,-
-         Бо  це,  як  хочеш  знати,
-         Не  яблунька,  а  груша!

 

Чому  Тимко  подряпаний

-         Чому  це  ти  подряпаний?-
Юрко  Тимка  пита.
Тимко  йому  відказує:
-         Та  я  ж  купав  кота!
-         А  я  от  не  подряпаний.
Хоч  теж  купав  свого…
-         Еге, ти  ж  не  викручував
І  не  сушив  його!

 

Ми  за  щасливе  дитинство  наших  дітей.  Ми  за  мирне  небо  над  головою…

 

 І ось  — грім серед ясного неба: одного разу ми   прокинулися   і розуміли, страшне  слово  війна  звучить  мало  що  не  з  кожних  вуст. Невже   дитинство закінчилося, помахало тихенько   яскравим крилом уже  минулого і сховалося, полетіло  далеко, далеко ,  звідки  нема  вороття…

  Діти  дуже  болісно  реагують  на  оці  важкі,  трагічні  події. Вони  глибоко  лягають  у куточку  ранимої  дитячої  душі  і  згодом  пекучими  рядками  лягають  на  папір.

Дощі  ідуть…  нехай  собі  ідуть…

Промовить  хтось  так  тихо  і  байдуже,

Намок  асфальт…  не  в  тім  тут  суть,

Краплинки  падають  нам  в  душі.
Вже  декількох  забрали  небеса,
Жовто – блакитний  стяг  покрив  їм  тіло,
Із  кров’ю  перемішана  сльоза,
Стоїть  Майдан  і  бореться  за  Україну.
Герої  не  вмирають – просто  йдуть,
Оберігати  з  неба  неньку  нашу,
Та  хто  іще  живий,  то  бореться  ось  тут,
Й  здаватися  не  буде  він  нізащо.
Тут  можна  прокинутись  хворим,  сліпим  і  глухим,
Напевне  не  кожен  із  нас  захоче  таке  пережити,
Та  люди  вмирають,  щоб  добре  жилося  тобі,
Щоб  правда, свобода  і  мир  царювали  у  світі,
І  вірять  серця, й  стоїть  на  Грушевського  стяг,
Той  самий,  що  мертвих  людей  покриває,
Що  наша  країна  живе  і  буде  жива,
Допоки  народ  ще  її  захищає.

Кравчук  Ольга

Мов  птахи  піймані  у  сильця.

Що  заблукали  у  пітьмі.
Так  прагнуть  волі  українці,
І  гинуть  сліпо  на  війні.
Уже  не  вірять  в  обіцянки,
Не  по  душі  пусті  слова,
Не  закують  їх  більше в  рамки,
Вже  стала  мудра  голова.
Сміливо  в  бій  ідуть  повстанці
За  волю,  правду,  за  права.
І  плаче  мати  рано – вранці.
Синівську  кров  вбира  трава…
І  жаль  із  серця  ніде  діти,
Що  юні  душі  полягли.
А  їм  би  жити,  жити  б  жити,
Й  творити  рай  на  цій  землі.
А  їм  би  мріяти, любити,
Навчатись, вірити, рости,
На  вільній, рідній  Україні,
Садами  рясними  цвісти.

Хомич  Оксана.

Фотоподорож

 « Країна  дитинства – країна  казкова»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дитинство  казкове,

Дитинство  чудове,

Веселе, співуче,

Квіткове, книжкове.

 Ми  прагнемо  миру,

Ми  любимо  сонце.

Що  лагідно  зранку

Гріє  віконце.

 Ми  діти  країни,

Країни  - України,

Великої, безмежної,

Вільної,  незалежної!!!

 Світлини :

Володимира  Дуляницького

та   Людмили  Босик