До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!

Високий дух летітиме далеко…

Аби сказати: «Зупинися, мить!»

Кажу лише: «Живи, бібліотеко!»

 

Дорогі бібліотекарі!  Шановні  мої  колеги!!!

Одвічні  володарі   книжкового  царства  та  незбагненного  та  розкішного  світу  журналів  та  газет  !!!

Вітаю Вас з Всеукраїнським днем бібліотек. Бажаю Вам міцного, міцного   здоров'я, довголіття, сімейного затишку,  та  багато, багато   вдячних  користувачів.

 

Життєвий  ритм  бібліотекаря

 

Бібліотенкр - трудівник,

Він  завжди  працювати  звик,

Це  добре  ми  всі  знаємо,

Давайте  ж  завітаємо

В  бібліотеку  для  дітей -

Дім  нових  сюжетів  та  ідей.

Тут  чудова  атмосфера,

Тому  й  росте  монстера,

Чудова  й  велична,

До  дітлахів  звична.

Не  кожна  ворожка  напевне  знає,

Як  бібліотекар  день  починає.

З  чашечки  кави?

З  перегляду  газет?

Або  ж  вивчає  книжковий  етикет?

Щоб  чемно  читача  зустріти

Та  мягко  з  ним  поговорити...

Та  ні, який  же  ви  простак!

Не  читає  він  газету,

Ке  вивчає  етикету,

А  день  свій  починає  з  "марафету".

Поправить  зачіску, підведе  брови.

І  вже  готовий  відразу  до  розмови...

Вам  що  подати?

Про  що  ви  любите  читати?

Поезію...

Тоді  я  вам  запропоную  Костенко,

Рильського...

Й  Тичину?

І  так  ось  день  весь  без  упину...

Ой! Чотирнадцята  година,

За  планом -

Краєзнавча  вікторина!

І  тут  закрутилось - загуло!

Ху!  Чудово  наче  все  прйшло...

 

О! А  це  наші  таланти,

Віртуозні  музиканти.

Їм  би  сонечку  радіти!

А  вони:

Нам  треба  Ліст...

І  звичайно Бах?

І  посмішка  на  губах...

Та  звідки  ви  все  знаєте?

Думки  наші  читаєте?

Ой  ні, це  досвід,  діти...

Роки...  То  вам  іще  радіти...

 Я  " Острів  скарбів"  хочу  узяти...

( Знала  б  я  любий,

Де  острів  цей  шукати,

Так  не  вистачає

Мізерної  зарплати!...)

 

Цілий  день  отак  в  книжках,

Чай  і  кава  вже  в  думках!

А  пахучий  бутерброд

Так  і  проситься  у  рот.

 Аж   тут  дівча  стоїть:

- Я  ось  закохалась,

Прошу, допоможіть!!!

- Тоді  " Царівну"

Кобилянської  візьміть.

Щоби  упоратись  з  думками,

Що  обсідають  вас  ночами...

- І  напевне  справді  так!

У  цьому  сенс!

Не  бібліотекар  ви. А  екстрасенс!

- Для  мене  щось  цікаве

Про  розвиток  науки...

- Ж журналу,  книжок  чи  газет?

Можливо, спробуй  Інтернет.

- До  Інтернету?  Це  чудово!

Я  ще  до  вас  прийду  обовязково!

- Ох  Андрію, Андрію!

Книга - це  товариш  твій,

Берегти  її  умій!

 - Берегти  то  я  умію...

Просто  руки  я  не  мию!

 

Кінця  робочий  день  вже  добігає,

Втомивсь  бібліотекар,

Піт  втирає...

 

 

 

 

 

 

 

Дорогі   друзі!!!

Щиросердечно  прошу  Вас,

підтримати  світлину  Володимирецької  РДБ   

 

 

    Фотоконкурс  від  фундації  Дарини  Жолдак                  " Читай      усюди" -  Українська  бібліотечна  асоціація   за   посиланням
             :http://zholdak.org/our-causes/biblio/


            Конкурс  проходить  до   29 вересня.

 

 

          Хочемо миру, хай буде мир.

Пісня лунає і сміх,

Хай сонечко сяє,

Хай світить в наш двір,

Сонце хай сяє для всіх.

Питання МИРУ сьогодні найголовніше, найболючіше  для   усіх  жителів,  я  думаю,  не  лише  України. . Болить  серце,  плаче  душа…  Ну  як  це  могло  статись,  як? Хочеться  плакати,  ридати,  вити  від  того, що  відчуваєш  себе  безсилим    не  лише  перед  смертоносною  зброєю,  а  й  перед  людською  жорстокістю,  ненавистю  та  зрештою,  байдужістю.

   Подивіться  в  дитячі  очі,  загляніть  у  душу  вдів  та  матерів,  які  повтрачали   своїх  соколів – синів. Відчуйте,  як  плачуть  вони, як  просять  у  Господа  Бога  миру  для  нас  усіх, розуміння  та  людяності.

У Міжнародний день миру я закликаю   тих,  хто  розпалює  ворожнечу   прислухатись  до  благань  матерів,  до  благань  дітей  та  усієї  спільноти  відкинути  всі  непорозуміння  та  сісти  за  стіл  перемовин.  І  нехай  між  вами  буде  лишень  голуб  миру.

 

       Поезія - це  голос  істини,  голос  правди.Тож  давайте           дослухаємось  до  поетичного  слова.

 

  Загине  світ!  Безумством  і  війною

Потоптано  його  найкращий  цвіт;

Свариться  хаос  чорною  рукою:

Загине  світ!

О  бідне,  бідне  серце!  Безліч  літ

Ти  билось  марне  з  темрявою  злою

І  марно  в  ній  ростило  злотний  міт

Вже  бурі  ринуть  дикою  ордою

Ревуть  і  стогнуть, рвуть  замки  воріт.

Страшної  помсти  час, повитий  тьмою

Загине  світ!

Орест  Михайло

Плуг

 ( Балада)

Меч  заржавілий  знайшли  на  полі,

Скували  плуг  із  меча  поволі,

А  в  нашім  дні, як  стару  прикмету,

Плуга  того  віддали  поету.

Став  він  із  плуга  іскри  кресати,

Стали  століття  в  нім  воскресати:

Поле  і  жниці  десь  на  світанні,

Гнів  і  сльоза  на  людськім  диханні;

Білені  роси  попід  пожарами,

Пісня  мужича  з  очима  карими.

Плуг  той  живе  не  в  ганебнім  зреченні

В  залізній  мові,

В  залізнім  реченні!

Малишко  Андрій

Що  сказало  сонце

Спитала птаха в сонця,
В прозорій вишині:
– Де небо найчистіше?
Де краще жить мені?
А сонце усміхнулось Заграло у росі:
– Лише під мирним небом Щасливі ми усі!
Спитала квітка в сонця:
– Коли мені цвісти?
Щоб ти для нас тепліше Світило з висоти?
А сонце усміхнулось

Заграло у росі:

– Лише під мирним небом,
Лише під мирним небом,
Лише під мирним небом
Щасливі ми усі!
Спитали діти в сонця:
– Як мир нам зберегти?

Щоб в злагоді і щасті Жили і ми, і ти?

А сонце усміхнулось:
– Ми — як одна сім'я.
Коли щасливі птахи,
Коли щасливі квіти,
Коли щасливі діти, —
Щасливе з вами я!
(М. Сингаївський

Путі-дороги перехресні
верстали прадіди й діди
 назви нам земні й небесні
лишили в мові назавжди.
Ті - крем'яні лани орали,
ті - полювали дичину,
а ті - по сіль дорогу знали
у Крим або в Галичину.
 Ось відкіля з земними збіги
в космічних назвах без кінця;
сузір'я там - Граблі, Чепіги,
Візничого, Орла й Стрільця!
Котрийсь поет із предків наших,
що гречку сіяли в полях
і їздили по сіль на мажах,
у небі взнав Чумацький Шлях.
О ця туманна світла смуг
в безмісячну прозору ніч!
І щем, і радість в ній, і туга,
і вічна загадка сторіч…
А ген - накат в імлистих блисках -
мов припорошений узвіз. -
І сім отих зірок великих
в народі звуть - Великий Віз.
  Сіяє в будні він і в свята
й несе цю назву недарма:
чотири зірки - коліщата,
три - війя - дишло до ярма.
А що за зірочка-мигачка
біля середньої блищить?
Маленька зірка - то Собачка
за возом назирці біжить.
 Женеться, злюще, дзявулисте,
біжить притьмом, не попуска -
сирицю хоче перегризти,
що кріпить дишель до візка.
Спинити дума колісницю
завзятий цуцик-бігунець:
коли перегризе сирицю -
настане світові кінець…
 Та ми говоримо усюди,
що треба вічно в мирі жить.
А цю легенду склали люди,
щоб дужче світом дорожить!

(Дмитро Григорович Білоус)

 

  Сьогодні  про  мир  мріють    не  лише дорослі  а  й  діти. Щемить  душа,  коли  читаєш  оці  дитячі  рядочки,  в  яких  страшна  туга  за  мирним  небом, за    всім  отим  безтурботним життям,  що  було  до  війни.  Адже  це  страшне  слово  « війна»  ввійшло  в  кожну  домівку  страшною  примарою,  яка  назавжди  відбирає  таких  рідних  для  нас людей!

 

 

Діти  так  хочуть  миру!!!!

 Вони  не  хочуть  війни!!!

І  надіються,  що  їх  почують!!!

 

Війна  і  мир.

Такі  два  різні  слова…
Війна  це  жах, це  кров  і  горе,
Це  плач  людський,
Страждання,  горе, муки…
Я  хочу  миру, спокою, бо  знаю,
Що  мир – це  тиша, радість, мрії

М. Левчук. Місто  Рівне. 3  клас.

Слава  і  подвиг –

Це  марево, зірка.
За  ними  не  варто  сліпо  іти.
Наше  життя – воно  найцінніше.
Чому  ми  не  вміємо  його  берегти?

Б. Липич. 4  клас. Шепетівська  школа – інтернат

Ми  не  хочем  воювати,
Поховали  всі  гармати.
Ми  не  прагнемо  до  бою,
Знищили  страшну  ядерну  зброю.

 Тож  нехай  усі  держави

Відкладуть  всі  інші  справи,
Й  знищать  зброю  і   ракети,
Щоб  зберегти  життя  планети

Ні  війні!

Лиш  мирне  небо!
Ми  за  мир!
Війни  не  треба!

А Кукла.3 клас.
Володимирецький  районний  колегіум.

       Ми  за  мир!!!

 

 

 

 

 

 

 

  





 

    Ми  не  хочем  війни!!!

 

 

 

 

                Боже,  великий, єдиний

                Нам  Україну  храни