На  книжкову  полицю

                                                                                                            Мій  рідний  край, моя  земля.

                                                                                           Замріяне  Полісся.

                                                                                                            Ну  як  би  жив  без  тебе  я?

                                                                                                    Навік  з  тобою  зрісся!

  Петро  Асауленко

Ця  книга   зайняла  особливе  місце  на  книжковій  полиці .Що  ж  це  за  книга? Чим  же   особлива  вона?

  Це  поліський  літературно – краєзнавчий  квартальник  « Бурштиновий  край»  в  якому  ви  знайдете   прозові та  поетичні  твори, короткі  відомості  про  авторів -   представників  із  поліських  районів.    Виданий  в 2013  році  в  м. Дубровиця. Засновником  є Дубровицьке  районне   літературно – мистецьке  об’єднання  « Журавлина». В  редколегію   квартальника   від  Володимиреччини    входить   Городний  Олексій, журналіст  газети  " Володимирецький  вісник",який  і  подарував  це  цікаве  видання   нашим   користувачам. а  до  цього  часу  квартальник  знаходився  в  архіві  редакції

 Я  пропоную  вам  дещо  із  квартальника...

Дорогу  топчем  в  сонячний  Едем.

Встаєм, спіткнувшись, й  знов  уперто  йдем.

Й  себе  питаєм: « Як  його  знайти?

Як  не  заблудившись, в  сад  отой  пройти?

Він, може в злоті, славний  наш  Едем!...»

Хапаєм, множим, горнемо  й  гребем…

В  кишені, в поли… Й  вибившись  із  сил,

Лишаєм  скарб  свій… на краю  могил!..

За  що ж похвалять  дочки  і  сини?

За  те, що  в  хащах  бродять  і  вони?..

Ніщо  скарби, і  злото  й  фетиші!

Скарб  найдорожчий – золото  душі!

  Так, це  вірш  « Едем» Олексія  Городного. Вірш  про  нас….Вірш, який показує  нас  такими, які  ми є. Ми  не  завжди, на  жаль,  радіємо  коли  відчуваємо   душу людську, чисту, ніжну, вразливу.

Чиста – зкаламутим !..  Ніжна – також  не  пожаліємо!..  Вразлива – б’ємо    сильніше!...

 Ось  така  вона – поезія…

 Одним  рядком…  А  просто  в  дущу!!!  Так, це  вона…  Катерина  Діжурко.

           Якось  у чистому  полі

           Зустрілася  жінці Доля.

-          Хочеш, бери  для  себе

Вроду , багатство – що  треба.

Все  при  нагоді  здасться…

-          А  можна  вибрати  щастя?

-          Ніжно  взяла правицею:

- Не  дай  боже, бути  вдовицею!

Шматок  чоловіку  вломила.

По  щастячку  дітям  вділила.

Мачину  дала  сусідам

( Хай  їх  обминають  біди).

Частинка  родині  дісталась,

 Всім  іншим  дещиця  зосталась.

Глядь  в  руку – рука  порожня.

А  вдруге  просити  не  можна.

І  мовила  жінка  без  болю:

- Що  ж  вдієш? Така  моя  доля…

Всім  щастя  роздарувала –

Щаслива  й  від  того  стала.

А  ми  вміємо  ось  так  дарувати  щастя  іншим?.. Чи  вміємо  любити …  Берегти  і  примножувати.

Ти  засни  і  згадай

Про  Поліський  свій  край,

Рушники  в  материнських  руках –

Твоя  доля  на  тих  рушниках.

 Це  рядки  із  вірша  Сергія  Скібчика, який  сьогодні - глолвний  редактор  газети  " Володимирецький  вісник" 

Бережімо  свій  край, як  отой  мамин  рушник  і  передаваймо  в  спадщину  своїм  дітям. Це самий  найдорожчий  скарб…

Ось  і  перелистали  ми  листочків  кілька… Яка  велика  сила – слово!