Проблема розбудови Української Армії є сьогодні  актуальною  як  ніколи і зачіпає не лише військовиків, а значно ширший загал суспільства. Для України проблема розбудови власних збройних сил – це ще   і гіркий досвід історії.

 Як  ми  бачимо, що Україна не може існувати без сильної, сучасної, відданої   саме  інтересам українського народу армії.

А в основі всього має бути виховання наших дітей, виховання їх відповідальності за власне життя, за життя власного народу, відповідальності за долю всієї   країни.

Cьогодні військовій тематиці, зокрема  захисникам  Вітчизни,  присвячується чимало статей, книг, поетичних  творів.

МАМИ У БОГА БЛАГАЮТЬ…

(вірш присвячується українським солдатам та їх мамам)

Чекають синів своїх мами,

І молятся день і ніч.

Молитвами зцілюють рани,

Запалюють тисячі свіч.

У Бога,благають спасіння

В молитвах за рідних дітей.

Повернення,благословіння,

Та теплих ,спокійних ночей.

Благають,щоб все закінчилось,

Щоб більше не було війни.

Щоб крові на землю не лилось

І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро,

Що чує це навіть земля.

Вона ж бо зиму не пустила,

Щоб снігом не вкрила поля.

Щоб ночі,не так холодили

Й солдатам було тепліш.

У Бога мами просили,

Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані,стомлені очі,

Молитви-святий оберіг.

Матусі недоспані ночі-

Повернуть з далеких доріг.

Повернуть у батьківську хату

У темряві шлях осяють

.Життя збережуть солдату.

Бо мами у Бога благають…

 Віта Стронська

Ти стоїш на державнім кордоні,                                        

 Знаєш ти, як любить Україну

Ти та інші вкраїнські сини.                                               

  І віддати їй серце своє.

Ти – вояк, не у вражім полоні,                                            

 Знаєш, як не тікать на чужину,

Не скорили тебе вони.                                                      

 Знаєш ти, що честь в тебе є.

На обличчі твоїм горить мужність,                                       

Япишаюсь тобою, солдате,

Хоч підступний за спинами кат,                                        

    І пишатимуся завжди.

Та великого серця потужність                                            

 Адже так Україну кохати

Підірве і мільйони гармат.                                                

  З-поміж тисяч зумів лише ти.

І. Родіна

Без імені

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких

гірких,

І без імен вони для нас герої.

  Невідомська Вікторія

Вірші, присвячені українському солдату

Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я... Я квиснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,—

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За рідні наші верби довгополі,

За наші дні прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття —

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

 Василь Симоненко