Час  пливе непомітно. Наші маленькі читачі  уже давно повиростали і розлетілись із рідних домівок. Та вони залишились у нашій пам’яті … А багато із них  і досі  нагадують про себе чудовими дарунками…

 Альманах « Первоцвіт», № 9.  Виданий Рівненським державним гуманітарним університетом ( кафедра стилістики і культури української мови). Книга розрахована  для студентів, викладачів, учителів, усіх не байдужих до українського слова. В Альманах  ввійшли кращі поетичні та прозові твори молодих літераторів. Приємно, що сюди ввійшли і твори наших  користувачів ( в минулому) Анастасії Бачинської  та Тетяни Кобець.

Вітаємо дівчат і бажаємо творчого натхнення  та чекаємо нових книг!!!

 

Для вас сьогодні   я презентую твори Анастасії Бачинської,  які найбільш сподобались мені… Тож знайомтесь !!! Чекаємо ваші відгуки…

 

Життєві істини

 

О мить, не зупиняйся, поспішай!

Залиш лише хороші епізоди.

Не озирайсь назад і не чекай

Від днів похмурих доброї погоди.

 

О, мить, не зупиняйся, поспішай!

Даруй хвилини радості і щастя.

Піднось здобутки та не забувай:

Не все, про що так мріялося, вдасться.

 

О, мить, не зупиняйся, поспішай!

Завжди будь сильна, мужня й витривала.

На посмішки лукаві не зважай:

Приземленість твоя ще не настала.

 

О, мить, не зупиняйся, поспішай !

Хай омина тебе гординя.

Не озирайсь назад і не чекай,

Лети вперед, де безкінечність синя…

 

 

 

Ми зіроньку запалимо нову

 

Нас двох життя хотіло дослідити,

Щоб вивчити усю нашу любов.

І при нагоді – ще раз повторити,

Та не вдалося, не вдалося знов.

 

Бо сяйво наше з часом посмутніло-

Всі зорі гаснуть часові на варт.

Де сяяло колись – там вже стемніло,

На фініші не вернеш вже на старт…

 

Та щоб у чорноту нам не скотитись,

Не стати попелом і зовсім не спалитись -

Посадимо стеблиночку живу.

 

І щоб любові щирій прислужитись,

У дітях власних можем повторитись.

Ми зіроньку запалимо нову.

 

Квіти серця

 

Хіба не бачите?

У вас цвітуть у серці квіти!

Чи в них земля ще не суха?

Догляньте і підлийте.

 

Чи листя й стебла тля не їсть?

Чи гусінь не марнує?

Чи вистача корінню місць?

Чи світло їх годує?

 

І від суцвіть бар’єри зла

Відкиньте геть щосили!

Наступні паростки добра

Бджола щоб запилила…