І гіркота пече полинна..

« У  людства  повинно  бути  майбутнє»

М. Реймес

26 квітня 1986 року.

О першій годині 23 хвилині 40 секунд,  перервавши  безтурботний  сон, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС  пролунав  вибух,  який  повернув  людське  життя  на  “до”  і  “після”.

Біда, горе, безвихідь  і  розпач  отруйною   стрілою влетіли  в  наше  життя.  Назавжди...

Людство  прагне  Всесвіт  осягнути
І  себе  у  ньому  зрозуміть.
А  тривожне  "бути  чи  не  бути?"
Страшно  над  планетою  висить.
На  землі,  у  домі  вселюдському,
Протиріч  і  негараздів  -  тьма.
Будьмо,  люди,  обережні  в  ньому,
Іншого  житла  у  нас  нема.

М. Луків.  Біль  і  пам'ять

 

В  страшне  минуле  хлопчина  загляда…

Чи  не  повториться  Чорнобиля  біда…?

Витяг  із  Закону  України  “Про  статус  та  соціальний  захист  громадян,  що  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»

« … У  зв’язку  з  обмеженням  споживання  продуктів  харчування  місцевого  виробництва  і  особистого  підсобного  господарства…»

 

Чудові  яблука  у  « зоні»
Смачно  їсти  Саші  й  Тоні,
І  у  місті  і  в  селі,
Завжди  вони  на  столі.

Луків Микола    ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ

 Пристрасні  промови,  мітинговий  бум,
А  в  очах  дитячих  недитячий  сум.
Невимовним  болем  погляди  ячать,
На  обличчях  горя  й  фатуму  печать.

Мітинги,  промови,  гасла,  суєта,  -
Тоне  у  них  віра  і  мета  свята.
Атомний,  космічний  і  трагічнй  час...
Діти  ж  наші  діти,  що  чекає  вас? 

 

 

 

Луків Микола   БІЛЬ І ПАМ'ЯТЬ

Уривки
Де  б  не  був,  вертаюся  думками
У  село  до  батька  і  до  мами.
Як  вони  о  цій  лихій  годині,
Коли  так  нелегко  Україні?

Звідки  носять  воду  у  господу,
Що  збирають  з  поля  і  городу?
І  які  їм  сняться  сни  ночами
У  білявій  хаті  між  садами?

Приїжджаю.  Батька  обіймаю.
Подарунки  матері  вручаю.
Сидимо.  Тече  собі  розмова.
Сходить  перша  зірка  вечорова.

Радіола  біля  клубу  грає,
Батьків  погляд  за  вікном  блукає.
І  мережать  борозни  чоло:
-  Як  це,  сину,  статися  могло?

Я  мовчу.  А  що  мені  казати?
Пояснити  й  оцінити  як?
Теплохід  "Нахімов",  вибух  шахти
І  чужий  біля  Кремля  літак  -

Це  не  просто  дивна  випадковість,
Є  у  цьому  логіка  сумна:
Приспано  обов'язок  і  совість,
І  розплата  грянула  страшна.

Використано  світлини  Володимира  Дуляницького

 

 

Світле Христове Воскресіння

Для  всіх  нас, українців, Великдень – світлий  день  весняного  свята. Христос  Воскрес!  Всім  гарних  свят  і  смачної  паски!

 

 

 

Христос  воскрес!

Христос  воскрес!  Радійте , діти!

Біжіть  у  поле,  у  садок,

Збирайте  зіллячко  і  квіти,

Кладіть  на  Божий  хрест  вінок.

Нехай  бринять  і  пахнуть  квіти

Нехай  почує  Божий  рай

Як  на  землі  радіють  діти,

І  звеселяють  рідний  край.

Л. Глібов

 Великдень

Великий  День!  Великий  День!

Ясний  Великдень  на  землі!

Багато  радості  й  пісенПриніс  нам  янгол  на  крилі…

Веснянку  діти  хороводять –

Христос  воскрес! Христос  воскрес!

Сьогодні  й  сонце  не  заходить,

А  сяє  й  сяє  із  небес.

  М. Щербак





 

 ВИКОРИСТАНО  ІЛЮСТРАЦІЇ  З КНИГИ  " СВЯТА,  ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ  українського  НАРОДУ".
ХУДОЖНИКИ:
МІРОНЧИК  П. В. ЕЛЬ - МОУЛЮД  Н. О.
УПОРЯДНИК:  БІЛЯЄВА  ГАННА  Валеріївна.

Світлини    Ілони  Курач

 

 

 

Відзначаємо Всесвітній День Землі

 «Природу найлегше підкорити, підкоряючись їй»

— Ф. Бекон

 

 Всесвітній день Землі - 22 квітня . Саме  в  цей  день   нам   варто   замислитися над долею планети,згадати  оту  гірку  правду,  про  яку  писали    брати Стругацькі:   зробили собі на якийсь короткий, у порівнянні з Вічністю, час пікнік на узбіччі Всесвіту і розгулялися...  Так. Саме  розгулялися, не  думаючи  ні  про  день  сьогоднішній  ні  завтрашній.   Що  для  нас  застереження  екологів,  біологів,  фізиків?   Пусті  слова…

  А  дарма. За  своє  свавілля  та  легковажність  прийдеться  платити   якщо   не  нам , так  дітям  і  онукам.  Чому  ж  так  зневажаємо  ми  сьогодні  свій  дім,  в  якому  нам  так  затишно  та  добре?

Відповідь  проста…  Нас  роз’їдає  страшна  хвороба – байдужість.   Тож  давайте  разом  будемо  шукати  ліки  від  цієї  страшної  хвороби.

 

Чи ми з природою єдині?

Чи вірно спрямували крок?

Ми кожну річку і горбок

Від лиха зберегти повинні!

 

                              Г. Черінь 

 

 

 

 

 

 

І зацвіте Земля в вінку.

Як будуть всюди квіти
 

 

 

Рубали  сад. Вже  стало  тісно  місту. Той  сад  німів,  як  пенькуватий  рот. Ридали  бджоли  над  залізним  твістом, В  кишені  м’яв  незручність  виконроб. Тут,  на  корінні  виростуть  будинки. Тут  буде  через  рік  така  краса! …  а  проросте  в  душі  хоча б зернинка, Коли  у  ній  хтось  викорчує  сад? Петро  Велесик Міські  дерева Проснулось  місто.  Ожило  ураз. Заметушилось,  загуло – як  вулик. Лишень  тополі, сповнені  образ, Дивились  мовчки  на  шаленство  вулиць. А  в  їхніх  кронах  самота  рида… Рида! Ламає  руки  щохвилини. Ну  як  так? Як? Тут  жодного  гнізда, Ну  як  же  так?  Щоб  жодної  пташини. Прости  мене, тополенько, прости,- Я  теж  у  чомусь  винен, винен, звісно, … мені  наснилось: крізь  туман  густий Міські  дерева  утікали  з  міста. Петро  Велесик     Загрібати  буду  чисто, Бо  люблю  я  рідне  місто         Нам без природи не прожити — Це сонце й небо голубе. Вода, земля, повітря, квіти — Все, що оточує тебе.         Напевне  немає  людей які  хоча  б  інколи  милуються  красою  природи. Особливо це  відчутно  весною,  коли  природа,  ніби  проснувшись  від  сну,  розквітає  барвистим  буйноквіттям,  бентежачи  зледенілі  за  зиму  душі.    Міні — твори  про  цю  чудову  пору  року  від  Світлани  Дяк.  Весна    Весна – це пробудження всього живого із довгого зимового сну. Сонце вже гріє і течуть струмочками гори снігу, і тріскає на весь голос крига на річці, немов кричить незадоволено весні. Але дівчинка – весна сміється і чимдуж додає в сонце жару, щоб зима знову не прийшла. Ось і все звільнено від зимового полону і пора приводити землю в лад. Потрібно травичку молоденьку із землі за руку витягнути, молоді листочки, насичені соком, на деревах виростити, а тваринок розбудити з зимового сну і поміняти їм шубку. А потім на деревцях зацвітуть блідо – рожевим цвітом квіти. Вони радують око людей і нюх бджілок. Вони летять  і створюють там такий галас, що аж у вухах дзвенить. Вони починають працювати у повну силу.          Я обожнюю цю пору року, цю радісну подію в році!  Весняний ранок   Перші промені весняного, ранкового сонця проникають у лісові хащі.   А там вже прокидається життя. Синички шукають якоїсь смачної поживи і цвірінькають кличучи інших. А ось біля цього молодого деревця, напевне попрацював заєць. Тільки він міг обгризти кору з цієї маленької, дикої яблуньки.   А ось вже з - під опалого, торішнього листя, виглядають голівки перших весняних квітів. Ряст вже зацвів, а проліски і підсніжники тільки хочуть розцвітати. Дерева вже розпускають свої молоденькі бруньки і скоро на них вже з’явиться листя.    Пухнасті «котики» вже красують око на вербах і лозах. Та їм залишилося недовго жити, адже скоро вони пожовтіють і зникнуть з гілочок. Через три тижні настане квітень, і бавити наше око будуть різнокольорові квіти.                 Той, хто любить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові, Бо живе й працює — для століть!  Світлини   Володимира  Дуляницького

 

 

 

 

 

Всесвітній день здоровя

Здоров'я - це сила!

Здоров'я - це клас!
Хай буде здоров'я
У вас і у нас!

 

Сонце встало,

Сонце встало,

Прокидайся і вставай,

До зарядки часу мало,

Одягайсь, не позіхай!

 По порядку на площадк

Та мерщій ставайте в ряд

На зарядкуі На зарядк

Ми скликаєм всіх малят

 Ширше плечі, руки вгору,

раз, два, три — стрункіш іди

 Хто зарядку робить впору,

Дужий той, міцний завжди!

                               М. Познанська

«Ми хлоп’ята-молодці”

М. Катричко

 

Всі запитують, чому

Сильні ми та дужі?
Чом рум’янець на щоках
Квітне, наче ружі?

 

Ми відкриємо секрет:
В спорті наша сила.
Він здоров’я нам дає
Для душі і тіла.