Ходить -  бродить  осінь  по  лісах
Ходить -   бродить  осінь по  лісах,
На  деревах  вішає  гостинці:
Жолудів  цеберця - на  дубах,
На  березах - золоті  червінці.

Перемовкли  в  хащах  солові
Журавлів  стаккато  із  блакиті
Груди  розпанахує  мої
Смутком,  найніжнішим  в  цілім  світі.

І,  цим  смутком  вражений,  іду,
В  голубу  замрію  полинаю.
Може, знову  казку  тут  знайду.
Сонячних  пелюсток  назбираю.

Здрастуй,  осінь, госте - господарко!
Ти  прийшла - журбою  сповнивсь  ліс.
І  не  радий  він  твоїм  подаркам.
Глянь: довкола  море  жовтих  сліз.

Скрасила  ти  все  в  багряні  тони.
По  стежках  встеляєш  оксамит.
Рідна  осінь, Шапочко  Червона,
Ти  прекрасна  в  цю  урочу  мить.
І. Катрук
Світлина  В. Дуляницького