Муха  Марія  Самійлівна

 

 Народилася  Марія  Самійлівна   в  с. Чулатово  Новгород – Сіверського  району  Чернігівської  області  в  1924  році.  Юність  проходила  в  тяжкі  воєнні  та  повоєнні  роки.

У перший клас у рідному Новгороді-Сіверському на Чернігівщині пішла 1932-го, в рік голодомору. Вивчали рідну — українську, російську — з другого класу, німецьку — з п"ятого.

В  1940 року   навчалася вже в педучилищі імені Ушинського. Після  закінчення  отримала направлення на Рівненщину       у   село  Каноничі Володимирецького району.    

     – Я тоді дуже кіно любила, – пригадує Марія Муха. – Голодна була, але йшла у кіно, зібравши десять копійок на квиток. Фільм “Большой вальс” справив на мене неймовірне враження. Тоді і вирішила, що чоловік мій, як і головний герой фільму, буде музикантом. Коли побачила керівника хору у Ромейках – статного юнака, подумала, що за нього б і вийшла. Розпитала і дізналася, що звати його Андрій Муха і працює він бухгалтером.  Отак  і  поєднали  свої  долі…  Виростили двох доньок – Ольгу та Раю.

Згодом  прцювала  у м.  Володимирці  і  алишилася тут назавжди. Працювала з 1945 по 1986 роки.

 

 

 

 

 

Марія  Самійлівна    могла гідно конкурувати з відомими гумористами: частівки, віршована сатира, експромти ллються з її вуст щогодини. Немає теми, на яку вона ще не написала вірша. 

Друкувалась  у  місцевій  газеті  « Володимирецький  вісник»  та  обласних  «Вільне  слово»,  « Вісті  Рівненщини»  та  альманасі  « Дзвони  пам’яті»  

Завжди   невтомна пенсіонерка  йшла  в ногу з життям: сама господарювала  на городі, вирощувала чотири сорти винограду. При цьому хвіртка її обійстя відкрита:

   – Нехай люди заходять, куштують виноград на здоров’я, – адже  любила  людей..

Ось  уже  два  роки  минає.  як  перестало  битись  серце  цієї  мудрої  жінки,  яка  у  80  років  вивчала  англійську  мову,  давала  мудрі  поради  і   надто   любила  життя …

             Вірші  для  дітей

 

Зайчик – побігайчик

Стрибав зайчик якось лісом

Та й зустрівся з хитрим лисом.

Здрастуй, зайко! – лис сказав

Та й мордочку облизав.

В чім річ, зайчик догадався

І щодуху геть помчався.

Швидко – швидко зайчик біг,

Наздогнати лис не зміг.

Ось чому сіренький зайчик

Має кличку побігайчик.

 Нащо відлітати!

Шпак у горобчика пита,

Чом той у вирій не літа.

Довгенько думав горобець

І зацвірінькав накінець:

«Скажи, для чого відлітати,

Коли назад ізнов вертати?»

 

Мама кубики купила          

 Мама кубики купила,

Щоб я ляльку читать вчила.

Бо вже букви усі знаю,

І слова із них   складаю.

Ну а лялька ще мала:

Тільки й вивчила «У –а».

 Стежечкою в житі

 Стежечкою в житі

Вранці я пройдуся.

Так мені веліла

Ще колись бабуся.

Так мені веліла ,

Так мені казала,

Щоб я своє личко

Росою вмивала.

Срібною росою,

Житньою красою.

Ніби я зустрілась,

Рідна, із тобою.

Вітерцем у житі

Ти мені шептала

І роки щасливі

Довгі дарувала.

 

Загадки                                                 

Хто це, хто це

Вкупі з сонцем

Дім будує

Над віконцем?

І щебече, і співає,

Про діток майбутніх дбає. (Ластівка)

 

Що за ключ у небі  лине?

Не абиякий : живий!

Закурличе – й не покине

Нам ніколи слід він свій. ( журавлиний ключ)