21 лютого — надзвичайне,  величне  свято .  Свято  кожного  із  нас.

Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Адже  нас  усіх  об’єднує    мова , наша   одвічно  рідна,  материнська , ніжна  милозвучна.

     Рідна мова живе з  нами   всюди і завжди. Мова  як сонце, повітря, вода.  Без  неї  нема  життя.

Людина,  яка  зневажає  свою  рідну  мову,  насамперед , зневажає  своїх  батьків,  дідів,  прадідів.

 

     Ти — весь у слові, як у сповиткові,

     З колиски до калини при горбі...

     І вже коли ти похитнувсь у слові,

     Вважай, що похитнувся у собі.

     (Б. Олійник)

 

Поети   Рівненщини  про  нашу  рідну,  найріднішу  українську  мову.

 

 

Наша  мова – неначе

троянда,
Що  барвисто  в  саду
розцвіла
Вона  нас,  українців,
 єднає
І  Шевченка  Вкраїні
дала.
ЇЇ  чути  у  різних
країнах,
Вона  рівна  в  сузір’ї
всіх  мов
Тож  шануймо  її
любі  друзі
Наша  мова – це  наша
любов
На  полях  Єлисейських
в  Парижі
Чи  у  Лондоні 
на  авеню _
Ми  щоразу  частіше
 й  частіше
Чути  можемо  мову  свою.
Тож  пишаймось,  що  ми –
 українці,
Що  держава  і  мова
 в  нас  є,
І  радіймо, що  націю
нашу
Вже,  нарешт,і  весь  світ
визнає.
Наша  мова  співуча
 і  ніжна,
Наша  мова -   немов 
водограй
Тож  шануй, бережи 
рідне  слово
Не  цурайся  його,
 розвивай.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В  житті  все  вибирати

 можна:
Модельний  одяг  і  взуття.
Не  можна  вибрати
лиш  маму,
Вона  для  нас  дала 
життя.
Вона  одна – єдина  в  світі
Дитину  любить  понад  все
Й  свою  любов  велику
й  ніжну,
До  нас  усе  життя  несе.
В  дитинстві  мама  нам
співала,
Розповідала  нам  казки
Про  козаків
 про  запорожців,
Й  було  їх  слухать
залюбки.
Я  й  зараз  чую  свою
маму.
  Запам’яталися  слова:
 - Люби , синочку,
рідну  мову
Вона  ж  бо  Богом  нам
 дана.
Спілкуйся  нею,
  не  соромся,
Куди  б  не  йшов  і  де  б
 не  був.
Щоб  завжди  був  ти
 Українцем
І  мову  рідну  не  забув
Бо  той,  хто  мову  забуває,
І  хто  цурається  її,
Не  може  бути  патріотом
Своєї  рідної  землі.

 Петро  Асауленко

 

Наша  мова

Слова  красиві  всі  у  мові:
«Добридень», « Дякую»,
« Будь  ласка»…
Вони  премудрі
 й  пречудові.
З  них  можна  скласти
 вірш  чи  казку.

Вони  теплом  нас 
зігрівають
І  щедру  радість 
принесуть
Вони  вершини  всі
 здолають
І  перетнуть 
найдовшу  путь

Отож  шануймо   мову
 рідну,
Веселу,  лагідну,
 погідну,
Щоб  нам  вона
  завжди – завжди
В  житті  могла
 допомогти.

 Лідія  Антонова

 

Старі  слова

 

Старі  слова,
Немов  у  чомусь  винні.
Так  несміливо
До  людей  виходять.
А  хтось  же  пив
Із  їх  джерел  глибинних
І  брав  за  зброю
У  важкі  походи.
І  падав  з  ними,
І  вставав  із  ними.
Чиїсь  із  ними
Попеліли  скроні,
Хіба  ж  один,
Упавши  на  коліна,
Схилявсь  перед  їх  мудрістю
В  поклоні?!
Вони  колись
Годилися  у  вірші,
З  них  починалась
Пісні  дивна  врода.
Словник  гортаю –
Книгу  найсвітлішу,
Немов  іду
До  витоків  народу.

Петро  Велесик