9  листопада

День

української  мови

та  писемності

 

 

Причасти мене розмовою
Українською мовою.
Зачаруй мене славнозвісною
Українською піснею.
Причасти мене розмовою
Українською мовою.
Зачаруй мене ніжною
Українською піснею.

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".


    Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова: слова  ніжного, дзвінкого, чарівного, неповторного, милозвучного, барвистого!!!

    Ой  і  багата та чудова   наша  українська мова!!!  Вона, мов та  вода  із  криниці, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю,  і  стає  вона  ще  більш  міцною, чистою, цілющою.

 

 

 

Говоріть
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
 Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
(Олесь Лупій

 

 

 

М о в о   р i д н а !

 

  Материнська нiжна  мово!

 Мово сили й простоти, -

Гей, яка ж прекрасна Ти!

  Перше слово - крик любови,

 Смiх i радiсть немовляти -

Неповторне слово "М а т и" -

  Про життя найперше слово...

  Друге слово - гiмн величний,

  Грiм звитяг i клекiт орлiй, -

 Звук "В i т ч и з н и" неповторний

I простий, i предковiчний...

  Ну, а третє слово - "М и л а" -

Буря крови, пiсня рвiйна

  I така, як пах любистку,

 I така, як мрiйка мрiйна...

   Перейшов усi свiти я -

Є прекрасних мов багато,

 Але   п е р ш о ю, як Мати,

Серед мов одна лиш ти є.

   Ти велична i проста.

 Ти стара i вiчно нова.

 Ти могутня, р i д н а  м о в о !

 Мово - пiсня колискова.

 Мова -

  м а т е р i   у с т а.

 Хабаровськ, 1937

І. Багряний

 

 

 

РІДНА МОВА

Рідна  мова,  зелена  діброво!

Чую  пісню  твою  молоду.

Золотими  зірницями  слова

ти  цвітеш  у  братерськім  саду.

Все  бувало:  несито  і  ласо

двоголовий  хижак  позирав.

Кров'ю,  мово,  навік  запеклася

ти  на  гнівних  устах  Кобзаря.

Рідна  мово,  росту  я  крізь  тебе,

крізь  родовища  дум  і  краси.

Я  курганом  стою  серед  степу

десь  на  грані  сльози  і  роси.

Я  прошитий  травою  густою,

я  промитий  Дніпром  до  кісток.

Рідна  мово,  без  тебе  ніхто  я,

мов  підрізаний  вітром  листок.

Рідна  мово,  я  слова  не  зраджу,

вірю  в  силу  і  правду  твою.

Ти  -  надія  моя  і  розрада,

кумачеве  крило  у  бою.

Я  повітря  вдихаю  з  тобою,

усміхаюся  днем  голубим.

Я  земною  твоєю  любов'ю

мудрі  всесвіти  мов  полюбив.

Над  усякі  погорди,  негоди

ти  віщуєш  весну  і  тепло

Ти  безсмертна,  як  совість  народу,

як  братерства  лунке  джерело.

Чую  пісню  твою  колискову

 і  на  свято  до  тебе  іду.

Квітни,  мово,  зірницями  слова!

Я  -  листок  у  твоєму  саду.

П. Перебийніс

 

 

 

Крилаті  вислови

Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злітала з його мільйоннокрилим птаством! Мово! Те­чеш вічно й вільно як Ріка

 (П. Загребельний).

Ця ж бо мова для народу вище всіх пісень, симфоній. Ах, вона як два крила, між яких летить свобода

 (П. Тичина).

0    незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість гро­мово, твій звук у мене в серці не затих

(Д. Павличко).

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна  сповнена  музики  і  квіткових  пахощів – скількома  епітетами  супроводиться  визнання  української  мови. І,  зрештою,  всі  ці  епітети  слушні.

       О. Гончар

 

Плекаю  їх, розкішні  квіти  слова,

Душі  моєї  образи  святі,

Єдину  втіху  у  моїм  житті,

Той  мій  квітник,  що  зветься – рідна  мова!

С. Черкасенко

 

Мово рідна!... Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі могутні хвилі твої. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Доб­ро і Краса народу нашого

С. Плачинда

 

 

 

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ольга   Яворська