Популярні публікації

середу, 12 серпня 2015 р.

                                                   


                       Перший Спас медовий -                                      будьте всі здорові! 



Щедрі серпневі дні… Духмяно пахнуть  яблука,жовто - червоними боками виграють на сонці достиглі груші, гілки яблунь згинаються все нижче та нижче під вагою дозрілих плодів.  Пахощі  розлітаються  навкруги  притягаючи  безліч  різноманітних  комах…  А  мухи  такі  кусючі  та  набридливі ! Недарма  в  народі  говорять:  « Кусючий,  як  муха  в  спасівку»
 А вже   як  веселково   виграє серпень на клумбах!  Дивовижний, різнобарвний  килим   розливає  навкруг   море  пахощів… Яке  дивовижне, неповторне,  казкове    творіння  природи!!   
Саме в цей благодатний час -14 серпня православні християни святкують одне з найпоетичніших і найшанованіших свят- Маковія або медовий Спас чи Спас на воді. Це свято вважається полуднем, тобто останнім відрізком літнього часу, в народі про нього говорять так: “Прийшов Святий Спас - готуй рукавиці про запас.”
14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковія, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. Значною мірою цьому, очевидно, посприяла цікава біблейська оповідка про сім святих мучеників — братів Маковеїв та їхню матір Соломію. Всі вони з її благословення загинули за свою віру.
Сьогодні свято Маковею
Або медовий, перший Спас
Брати із ненькою своєю
У свій земний останній час

Приймали муки та образи,
Але від віри не зреклись,
Сміялись в очі кату рАзом
А цар від того аж бісивсь.

АвІм, АнтОнін, ГУрій, Адім,
МаркЕл, ЄвсЕвон, ЄлізАр -
Всіх їх благословила мати,
Бо смерть за віру – Божий дар.

Пройшли рокИ – пішли всі в Лету
І цар сірійський, і той час
Лиш Макавеїв не забути –
Іх подвиг надихає нас.
Серж

Така героїчна святописна історія була духовно близькою для українських неньок, сини яких  вмирали на бранному полі за волю й національну незалежність.
Звідси    і та особлива пошана до свята, яке у давніші, дохристиянські часи приурочувалося до освячення квітів, городини та криниць. Зрештою, прийнявши християнізовану назву, люди зберегли давню традицію — у цей день дівчата та підлітки ще до сходу сонця йшли до церкви, щоб посвятити квіти та мак.
Певна дещиця з дайбозьких   вірувань збереглася і в християнізованих обрядах, зокрема освячення джерел. Пригадаймо Шевченкове:
На те літо
Криницю святили
На самого Маковія,
І дуб посадили.
Напередодні свята виготовляли «маковійську квітку» переважно з городніх і частково лісових квітів. Букет мав бути різнобарвним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м'яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо.
У такому букеті   кожне   різнотрав’я  мало свій символ:

·        рута-м'ята мала оберігати від усякої напасті і додавати здоров'я,
·        ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода і щирість,
·        кудрявці — аби у хлопців в'юнились кучері й любили їх дівчата,
·        маточник освячував плодовитість бджіл,
·          сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.

До кожної рослинки господиня зверталася з поетичними примовками. Особливо колоритними вони були для льону:
·        «Рости вище по коліна, щоб нікого з нас голова не боліла;
·        білися біло, щоб хустками твоїми нашій (ім'я дівчини) весільну голову покрило;
·        білися міцно в широці, щоб старостам перев'язала плечі»,
·        та конопель: «Щоб рушники весільні, скатерки настільні, сорочки святочні натільні та штани-холоші чоловічі пригожі, полотна білі-гожі...».
Лелека – один з ранніх птахів, що з цього часу  готовий   відлітати, бо вже, як казали, "Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло…”

 Я  обереги гарні знаю —
За образами в нас вони лежать.
На Маковія я букет збираю —
Яскраві квіти аж палахкотять.

В букетах тих полин є і колосся,
І васильки, мак, пижма, звіробій.
Щоб затишно в хатах усім жилося,
Тому і оберіг у нас такий.

Бо мак — «нечисту силу» не пускає,
Від звіробою — звір домівку обмине.
Цілющу силу кожне зілля має
І від хвороби дуже помічне.

А з давніх пір в хатах по Україні
Висів вінок з цибулі й часнику.
Традиція така живе у нас й донині,
Бо має силу неабияку.

Той оберіг, традиції і звички,
Усе притягує до рідної землі.
Калина рідна, верби біля річки
Й тополі в полі в присмерковій млі...

Свято – це завжди радість, але Маковія вважається першим осіннім святом, отож разом з радістю є в ньому й присмак журби. Ми прощаємось з теплим  літом, з дивосвітом  квітів,   та  піснею  солов’я .. . Пливе серпень до затоки вересня й веде за собою журавлині і лелечі ключі.


З  поетичного  рядка
Дивись, дитино, чорнобривців цвіт.
Його переплету в букетик з маками.
Ось деревій. Їм лікуватись слід,
Коли у тебе пальчики подряпані.
Оце полин. Пахучий та гіркий.
Тобі ще рано знати стан полинний.
А ще він лікувальний. І такий –
Як справжній символ неньки-України.
Стійкий. Незламний. Жовто-золотий.
На синім небі так яскраво квітне!
Солодкий дух у нього та гіркий.
Чужим – табу, а до своїх привітний.
Васильки… Чуєш, дому аромат?
А ось і миколайчики блакитні.
І колоски. Біжи, дитино, в сад,
Я бачила, що айстра там розквітла!
І кетяг горобини ось, дивись -
Родину укріпляє, думи-мрії.
Ну, що, моя хороша, посміхнись!
Ходімо! Нині – свято Маковія
І. Лівобережна


















Я робить коржів не вмію,
Та бабуся - вміє все,
Їх спече на Маковія
Й нам додому принесе!
Потім мак заллє окропом -
Я не буду заважать! -
І в макітерці глибокій
Разом з цукром розміша...
І в полив'яну тарілку
Наламає нам коржів,
Маку з цукром дасть хоч скільки -
Лиш би шулики я їв!
В серпні здійснюється мрія
В день веселий і легкий -
В світле свято Маковія
Їм я тільки шулики!
Н. Супруненко



Медовий Спас. Медовий Спас -
Це запах дідової хати.
В макітрі мак чекає нас,
Коржі виймає з печі мати...
Вже добігає жнив кінець -
Віддасть останнє щедра нива,
А в стрісі спритний горобець
Гніздо лаштує. Скоро злива
Предвісником осінніх днів
Зненацька виникне з нічого...
Так непомітно час злетів,
А в серці ще той Спас Медовий.
Олекса Бригас

Другий Спас, або Яблучний, припадає на 19 серпня. Третій Спас найчастіше називають Післяуспінням або Хлібним Спасом і пов’язують його у народі із закінченням літа – свято припадає на 29 серпня. 


                  Миру,  спокою  і  Божої  благодаті !

  





Немає коментарів:

Дописати коментар