ПРАПОР

                            Синій, як море, як день, золотий —

                            З неба і сонця наш прапор ясний

                            Рідний наш прапор високо несім!

                           Хай він, уславлений, квітне усім!

                           Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

                          Гляньте, жита в ньому золото ллють.

                          З жита й волошок наш прапор ясний.

                         З неба і сонця, як день весняний

                         О. Олесь

 

 

    Використання жовтого та блакитного кольорів  на прапорах України-Русі   іде від прийняття християнства. З  часом  ці два кольори набули   значення державних.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої   форми, як тепер, здійснила   Головна   Руська   Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Цікава   версія  щодо походження синіх і жовтих кольорів   озвучена   істориком   і мовознавцем   зі Львова Б. Якимовичем. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.)

 

 

 

ПРАПОР

Прапор — це державний символ

Він є в кожної держави;
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх — ознака слави.

 Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито;
Прапор цей оберігаєм,
Він — святиня, знають діти.

 Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки вже — народом,
Українським, в Україні.

Н. Поклад

 

 

НАШ ПРАПОР

Небеса блакитні

Сяють з глибини,
А пшеничні й житні
Мерехтять лани.

 Образ цей не зблідне,

Хоч минуть жнива.
Це знамено рідне –
Злото й синява.

 Прапор наш, як літо,

В сонці майорить.
По долині – жито,
По горі – блакить.

 Прапор наш – не битва,

Не рушничний дріб:
По горі молитва,
По долині – хліб.

Д. Павличко

 

 

 

 

 

«Наш прапор»

 Крилатий вітер розвиває стяг –

Блакить із золотом на нім переплелися,

Наш прапор майорить неначе  птах:

Народ не вмер й нікому не скорився!

 Ми пишемо історію землі,

Своєї незалежної країни,

Ми  – громадяни, хай і ще й малі.

Держава наша – вільна Україна.

 З часів далеких відгомін іде

Про прадідів відвагу, мужність, славу.

Наш прапор житнім золотом цвіте;

Він – символ незалежної держави.

 Знамення сяє сонцем золотим,

Небесною виблискує блакиттю…

З ним здобували все, що є святим;

І нас із ним нікому не скорити!

Світлана Коробова