Рослини символи
у нашому квітнику : Соняшник
Соняшник — символ
сонячної енергії, життя, здоров'я та процвітання.
В геральдиці соняшник
символізує родючість, єдність, сонячне світло та квітучість.
Спершу соняшник був
декоративною рослиною і тільки через 100 років відкрили його цінність як
сільськогосподарської культури.
В Україні квітка з
далекого континенту прижилася дуже швидко. Родючі степові ґрунти, вдосталь
сонця - умови ті, що треба.
Соняшник - шанована в
народі квітка. По-народному повір'ю соняшник має захисні властивості. Його
прийнято саджати на вулиці біля будинку.
Сонях клали під подушку, якщо хотіли побачити
віщий сон і дізнатися відповідь на це питання. Традиція вірити в добру силу
цієї квітки збереглася і по наші дні. Посадіть біля будинку цю дивовижну
квітку, прикрасьте стіни зображенням і відчуття радості життя буде з Вами поруч
завжди!
Першими отримувати
масло з насіння соняшнику стали англійці, його використовували в ткацької
промисловості.
Коли вирощування
соняшників прийняло сільськогосподарський характер, насіння соняшнику знову
завезли до Америки, де після винищення племен індіанців всі соняшники
перевелися
Цікаві факти про Соняшник:
Олія
соняшника(рослинна) - найбільш поширена і дешева в світі.
Квітка соняшника - це
тисяча маленьких квіточок, які потім перетворяться в тисячу насіння.
Соняшник- це саме
медоносна рослина. Один гектар соняшнику «дає» 50 кг меду.
Вінсент ван Гог, «Соняшники» 93×73 см 1888 р.,
В поетичному
рядку
На
городі соняшник
Соняшно зацвів-
Розпрямив
голівоньку,
Рученьки
розвів.
Милувався
сонечком,
Дощик
зустрічав
І смачним насіннячком
Діток пригощав.
Посміхайся
ж друже наш
Нам через віконечко,
Мила
наша квіточка-
Друге
наше сонечко.
Р.
Василькевич
* * *
Осінь у
соняшниках
Тепле літечко вітали,
Ввись до сонця золотого
Жовті личка повертали.
Рахували дні пригожі,
Ніжно сонцю усміхались
Квіти, так на сонце
схожі.
Духмяніли п‘янко трави,
І здавалося, що вічно
Будуть літні дні
ласкаві.
Рвались в бій вітрів
навали,
Квітам сонячним сердито
Пелюстки всі обірвали.
Вниз голівки нахиляли,
Від негоди насінини
В теплих кошиках
ховали.
В дощ згадавши сонця
ласку,
Насінинкам шепотіло
Променисту літню казку.
Соняшники батьківської ниви
Рідна
земле, мати всіх чудес,
Ти
велична, щедра, неповторна.
Благодать
приймаєш із небес,
Підставляєш
сонцю своє лоно.
Скільки
б не родила ти плодів,
Не
раділа б синові чи донці –
Соняшник
– то справді диво з див,
Квітка,
зачарована на сонце.
Посмішка
праматері-землі.
Стиглим
літом пахнуть після зливи,
Золотом
бринять, немов шаблі.
І
куди б нас доля не водила,
А
душа летить в степи, мов птах,
Кличе
в рідний край могутня сила.
Зустрічає золотим розмаєм.
Земле,
ти прекрасна в цій порі,
На
найкращих струнах серця граєш.
Ольга
Будугай
* * *
Дрімає дім старий. Кругом гаряче літо
Стоїть, як озеро в блакитних берегах.
Під призьбою лежить замислений собака
І вухом одганяє мух надокучних.
А мухи дзеленчать, і в’ються, і чорніють.
Мені здається: час уже не йде,
Спинився і завмер. І вже на вічні віки
Розлігся на землі зелений літній день.
І завше так тремтітиме у небі
Самотній шуляк, і в тіні дерев
Бродитимуть півсонні кури. Вічність
Прийшла й поклала руку на чоло.
МАКСИМ РИЛЬСКИЙ
Стоїть, як озеро в блакитних берегах.
Під призьбою лежить замислений собака
І вухом одганяє мух надокучних.
А мухи дзеленчать, і в’ються, і чорніють.
Мені здається: час уже не йде,
Спинився і завмер. І вже на вічні віки
Розлігся на землі зелений літній день.
І завше так тремтітиме у небі
Самотній шуляк, і в тіні дерев
Бродитимуть півсонні кури. Вічність
Прийшла й поклала руку на чоло.
МАКСИМ РИЛЬСКИЙ
* * *
Соняхи юності
Пригадую,
край поля шлях старечий.
Ми
заблукали в соняхах з тобою.
У
пелюстках від нас ховався вечір,
І
розчинявсь дрібненькою росою.
Машини
по дорозі гуркотіли,
Сполохано
примружуючи фари.
Ми
в соняхах залишитись хотіли,
Обгорнуті
в любові дивні чари.
Схилився
соняха сумний віночок.
Просив
мене: "Зажди хоч пів хвилинки!"
Шкода,
що в юність не купить квиточок...
Мазур
Наталя
Загадки про соняшник
Сонце ясне, золоте,
Жовте
око, жовті вії,
Та
чомусь воно не гріє.
(Соняшник)
* * *
Срібною росою.
До
сонця повертається
Своєю головою.
(Соняшник)
Золоте
решето хатинок повне. (Соняшник)
Сімсот
соколят
На одній подушці сплять.
(Соняшник)
Поверталося
до сонця
Золоте донце.
(Соняшник)
Парубійко
я вродливий,
Дуже
гарний, нешкідливий,
Квіт
до сонця повертаю,
За
те назву собі маю.
І
олію з мене б’ють,
І
макуху дістають,
І
ввеселий свята час
Дам щось кожному із вас.
(Соняшник)
У
городі, на доріжці,
Під
моїм віконцем,
ацвіло
сьогодні сонце
На тоненькій ніжці. (Соняшник).
На
олію вона гожа,
Жовті
пелюсточки має,
Їх
до сонця повертає.
Немає коментарів:
Дописати коментар